Ігор Коляда - Квітка Цісик, Ігор Коляда

зачаровані цим унікальним тембром та неповторною манерою виконання. Її голос звучав у оперних та естрадних залах, рекламних роликах, але найширше визнання вона отримала як виконавиця українських народних пісень. «Я все любила співати. Я співала малою дитиною ще в Пласті, в школі, у церковному хорі, — каже музикантка, — і за якийсь час я побачила, що я буду співачкою!» (з інтерв’ю К. Цісик Олександру Горностаю, 1992 р.)

Її часто порівнювали з Едіт Піаф за невисокий зріст (147 сантиметрів) і невгамовний темперамент, незважаючи на те, що спосіб їхнього життя не давав підстав для такого порівняння, оскільки, на перший погляд, їхня діяльність була діаметрально протилежною. Проте саме Едіт Піаф, прізвище якої перекладається як «горобчик», судилось стати голосом Франції. Голосом справжньої, а не театральної і рекламованої України випало стати Квітці Цісик. Вона стала символом нездоланної України, яка постійно боролась за свою культурну спадщину та волю, яка ставила національне — вище своїх життєвих примх, народну, неприбуткову музику — вище розрахунку. У кожній пісні, яку вона виконувала, чувся біль за втраченою волею. Навіть у веселих і жартівливих піснях цей сум і цей біль проривались назовні. Торкались сердець слухачів і хвилювали їх. Будили якісь приспані почуття, і люди самі не могли пояснити, звідкіль вони беруться. «...Вона з тієї когорти співачок, яких одразу пізнаєш. Навіть не маючи музичної освіти, її голос сприймаєш на підсвідомому рівні. Тоді як професіонали можуть поцінувати секрет її пісні більш фахово» (Уляна Глібчук «Ліричний маніфест свободи Квітки Цісик», газета «Дзеркало тижня», № 7, 2007).

Вона могла б стати скрипалем, але любов до співу пересилила батьківські надії на виконавську кар’єру доньки. Вступила до консерваторії, відмовившись від скрипки, вибрала вокал, мріючи про кар’єру оперної співачки. «Її унікальний голос, який важко сплутати з будь — яким іншим. Несильний, але проникливий, трішки щемливий і якийсь невагомий, наче витканий із найтонших ноток і почуттів, зі щирості, журби і небесної радості. Раз почутий, він глибоко западає в серце, щоб розбудити там найпотаємніші струни душі, які вже ніколи не змовкнуть. Так співають тільки янголи, які на деякий час спускаються на землю, щоб дати змогу смертним почути голос Вишніх Сфер. На жаль, їхній час перебування на землі часто буває дуже обмеженим» — писала Наталка Позняк-Хоменко в статті «Унікальна Цісик». «Вперше почула, як співає Квітка Цісик, у 1988-му, коли була на гастролях у Канаді. Ми їхали в авто, і мені увімкнули її записи... Не могла ні говорити, ні, видавалося, дихати: який голос, який скарб! Квітка — жива: у пісні, у тій неймовірній красі її тембру, у тій унікальній мелізматиці», — відзначає Герой України, народна артистка України Ніна Матвієнко.

Її голос був дуже схожий на голос скрипки, звучання якої передалось від батька-скрипаля. Надзвичайний оперний тембр. Рідкісне колоратурне сопрано — найвищий і найбільш рухливий жіночий голос. Колоратурним він називається тому, що легко виконує різні вокальні партії — колоратури, а тонкий орнамент мелодії чудово передає казковий образ. Характер звучання колоратурного сопрано дозволяє створювати пустотливі, примхливі образи, такі як Людмили у «Руслані і Людмилі» (Глінка, Церлін), Джильди у опері «Ріголетто», (Дж. Верді), Розіна у «Севільському цирульнику» (Дж. Россіні). Часто колоратурному сопрано доручають партії казкових персонажів — Царівни-лебеді в «Казці про царя Салтана» Римського-Корсакова. Шемаханської цариці в його ж «Золотому півнику». Іноді великою кількістю колоратурних прикрас композитор хоче наблизити звучання голосу до тембру інструменту, підкреслити його холодний блиск. Цим засобом скористався Моцарт, створюючи образ злої чарівниці — цариці Ночі в опері «Чарівна флейта». Так, ім’я Квітки Цісик знаходиться у списку найвизначніших сопрано поруч з Марією Каллас, Монсеррат Кабальє, Луції Попп, Чечілії Бартолі, Беверлі Сіллс, Джоан Сазерленд, Рене Флемінг, Анни Нетребко, Барбари Бонней, Бірґіт Нільссон, Сари Брайтман, Діани Дамрау, Кірстен Флагстад, Соломії Крушельницької, Людмили Маковецької, Лоріна МакКенніт, Рене Флемінг.

Українці називають такий голос внутрішнім, що йде з серця, з глибини душі. Квітка Цісик володіла технікою, властивого народній традиції карпатського регіону — «білим голосом». «Такий голос, таку манеру виконання можна почути в карпатських селах. Переважно жінки виконують так фольклорні пісні. Білий голос йде з глибини... Коли Квітка була дівчам, мій батько, а її вуйко запрошував її в наш маленький домик в горах... Коли вони бували в лісі, батько навчав її співати білим голосом. І вони обоє майже годину співали цим білим голосом... вони до втоми кричали у лісі. Не випадково в Італії існують приватні школи співу, які ведуть колись уславлені оперні співаки, де ота методика «викричатись» є дуже поширеною і дає позитивні результати для відкриття власного голосу», — пригадувала Христина Лев, внучка Василя Лева. «Квітка співала так званим «білим голосом», що є своєрідною манерою жіночого фольклорного співу, яку можна почути в карпатських селах. Таким «білим голосом» співають в Україні всі жінки. Варто тільки послухати їх спів. Це той голос, яким співає Ніна Матвієнко і який утверджений нею в нашому співочому мистецтві. Так званий «білий голос», який чомусь так дивує американців, є нічим іншим як звичайним народним голосом, природа і манера якого складалась в нашого народу довгі століття», — відзначає Р. Горак у книзі «Журавлі відлетіли».

Неповторне поєднання робило голос вокалістки воістину унікальною знахідкою для оперної сцени. Але їй не судилося зробити кар’єру оперної прими. «Я побачила, що можу легко змінювати музичний стиль. Потім я вступила у музичну консерваторію в Нью-Йорку. Навчалася вокалу і думала, що буду оперною співачкою. Але зацікавилась іншим фахом. Це — такий «студіо-сингінг». Співання у різних студіях для реклами або для композиторів», — розповідала співачка. Кейсі з легкістю експериментувала зі стилями — від джазу до класики. І мала неабиякий успіх як у виконанні популярних пісень, так і в оперному співі.

Голос, що звучить найчастіше у світі і Голос, що підкорив Америку, який почуло більше 22 мільярдів людей. Про таку славу мріяла Кейсі Цісик. Її пісня ніколи не підсилювалася за допомогою могутньої техніки, не супроводжувалася оглушливим оркестром, не демонструвалася під фонограму. Вона лилася з душі, яка через океани тягнулася до історичної Батьківщини. «Унікальність тембру співачки — це надзвичайно високий професіоналізм Квітки Цісик, чудово поставлений голос, великий за обсягом музичний тезаурус, унікальний ритмічний, ладовий, гармонійний слух плюс природне відчуття імпровізації. За цим — її величезна праця. Адже вона працювала щодня по 18 годин — скрипка, фортепіано, вокал, теорія й історія музики. Її успіх не був випадковістю...» — зазначає Президент Міжнародного благодійного фонду Володимира Горовиця Юрій Зільберман. «Я пригадую, ми маленькі були, років 5—6 мали, поїхали на нашій «копійці» з батьками в Карпати, як і кожного літа їздили. Тато саме вернувся з-закордону, він акордеоніст, і привіз нову касету. Ми розкинули намети над річкою в Кам’янці, варили вечерю, і тато ввімкнув у машині