Нікколо Макіавеллі - Про військове мистецтво, Нікколо Макіавеллі

10 батальйонів першої бригади складуть ліве крило війська, 10 батальйонів другої бригади — праве. Війська лівого крила розташовуються так: попереду, на лінії фронту, стоять поруч 5 батальйонів на відстані 4 ліктів один від одного, займаючи загалом простір в 141 лікоть ширини і 40 ліктів у глибину. За цими 5 батальйонами, на відстані 40 ліктів по прямій, знаходяться ще три, з яких два вирівнюються по прямій лінії по флангах перших 5 батальйонів, а третій займає серединний проміжок. Таким чином, 3 батальйони другої лінії займають в глибину і в ширину той самий простір, що і 5 батальйонів першої, але між першими батальйонами залишається проміжок в 4 ліктя, а між другими — 33 ліктя. Далі розташовані 2 останніх батальйони, віддалені від 3 батальйонів другої лінії на 40 ліктів і вирівняні по їх флангах так, що між ними залишиться вільний проміжок в 91 лікоть.

Таким чином, всі батальйони разом займуть простір в 141 лікоть завширшки і 200 ліктів в глибину. На відстані 20 ліктів від лівого флангу батальйонів стоїть і прикриває його семирядна колона запасних пікінерів, побудована з 143 шеренг так, що глибина їх дорівнює глибині всього лівого флангу 10 батальйонів, їх побудову я вже описав; 40 шеренг виділяють для охорони обозів і нестройових, які слідують за військами; декуріони і центуріони займають свої звичайні місця. З трьох начальників батальйонів один знаходиться в голові, інший — в середині і третій — в хвості всієї колони, виконуючи обов’язок tergiductor, як називали римляни начальника, який перебував позаду війська.

Повертаюся тепер до побудови голови колони. Ліворуч від запасних пікінерів стоять 500 запасних велітів, які займають простір в 40 ліктів, а ще далі вліво поруч з ними будуть розташовані жандарми, для яких я відводжу простір в 150 ліктів. Нарешті, на краю лівого крила знаходиться легка кіннота, яка займає таке саме місце, як і жандарми. Діючі веліти зобов’язані бути при своїх батальйонах і стояти в залишених між ними проміжках; їх завдання — прикривати фланг кожного батальйону, але, можливо, я приєднав би їх до запасних пікінерів. Це вирішується за обставинами. Начальнику всієї бригади я відводжу місце або між першою і другою лініями батальйонів, або попереду між першим батальйоном зліва і запасними пікінерами; при ньому знаходяться 30–40 добірних солдатів, досить тямущих, щоб передати його накази, і досить сильних, щоб захистити його від ворожого нападу; тут мають бути стяг і музиканти.

Такий бойовий порядок бригади, яка стоїть на лівому крилі і становить половину мого війська; воно розташоване на просторі в 541 лікоть завширшки і, як я вже говорив, 200 ліктів в глибину, не рахуючи ще близько 100 ліктів в глибину, які припадуть на частку запасних пікінерів, які охороняють нестройові частини. Абсолютно так само побудується й інша бригада на правому крилі; між бригадами залишається вільний простір в 30 ліктів, який захищається декількома гарматами, а за ними слідує командувач з головним прапором, музикою і добірним загоном в 200 осіб, головним чином, піхоти, з яких принаймні десять або більше можуть виконувати будь-який наказ. Командувач має бути так озброєний, щоб він міг, залежно від обставин, їхати верхи або йти пішки на чолі війська.

Рис. 4

Для облоги фортець досить мати при війську 10 гармат, що стріляють ядрами вагою не більше 50 фунтів, але в полі вони служили б у мене не стільки для бою, скільки для захисту табору. Всю решту артилерії я б склав з десятифунтових знарядь, які, на мою думку, зручніші за п’ятнадцятифунтові, і розташував би її перед фронтом війська, якщо тільки за особливістю місцевості не можна так поставити її на флангах, щоб цілком забезпечити від нападу ворога. Бойова побудова, яку я вам щойно описав, поєднує вигоди грецької фаланги і римського легіону. Попереду густими, зімкнутими рядами стоять піки, тож при наступі на ворога або при обороні цілком можливо, за прикладом грецької фаланги, поповнювати спад передніх шеренг людьми, що стоять позаду.

З іншого боку, якщо ворожий удар такий сильний, що фронт пік буде прорвано і доведеться відступити, вони увіллються до вільного простору між батальйонами другої лінії і, з’єднавшись з ними, відновлять бій єдиною масою. Якщо вони і тут будуть розбиті, то можуть тим же порядком знову відійти і знову почати бій вже втретє. Таким чином, при цьому порядку бій ведеться і поновлюється одночасно і за грецьким, і за римським зразком.

Втім, навряд чи можна уявити собі військо більш потужне: начальників у нього безліч, обидва крила його більш ніж достатньо захищені всіма видами зброї. Єдине слабке місце — це тил, з обозами і нестройовими частинами, та й тут для захисту поставлені на фланзі загони запасних пікінерів. Вони готові відбити будь-який напад, звідки б він не прийшов. Що стосується тилу, то насправді і він захищений від удару, так як жодний ворог не може бути таким сильним, щоб напасти на тебе з усіх боків одночасно; якщо такий ворог знайдеться, з ним взагалі нічого воювати.

Нехай противник буде навіть втричі сильнішим, а війська його облаштовані не гірше за наші, він неминуче послабить себе, намагаючись оточити нас з різних боків, і варто прорвати його в одному місці, щоб все пішло прахом. Напади кінноти, якщо вона навіть сильніша за нашу і здолає її, боятися нема чого, так як піки відіб’ють будь-яку атаку. Начальники поставлені так, що їм зручно розпоряджатися і передавати отримані накази.

Проміжки між батальйонами і між шеренгами не тільки дозволяють одній частині військ пройти крізь лінії іншої, а й дуже зручні для пропуску воїнів, що прибули з наказами командувача. Військо наше, як і римське, має налічувати близько 24 000 осіб; допоміжні сили, приєднані до наших двох бригад, мають бути облаштовані за їхнім зразком, так само як союзницькі війська шикувалися і билися за прикладом римського легіону. При бойовому порядку, який я вам щойно пояснив, це дуже просто: якщо ви підсилюєте ваше військо ще двома бригадами або подвійною кількістю солдатів, вам треба тільки пропорційно подовжити бойову лінію, поставивши 20 батальйонів замість 10, або збільшити глибину фронту — залежно від дій ворога або від умов місцевості.

ЛУЇДЖІ. Знаєте, пане, я вже ніби бачу це військо і