Agrafena - Примхлива мрія, Agrafena

Найзручнішим варіантом, напевно, буде піти до ресторану або кафе, але не до нього додому. Ще не відомо, чи є його рідні вдома. Можливо, наступного разу ніхто не завадить йому спробувати завершити те, що щойно тут мало не відбулося. І тоді можуть виникнути труднощі, Адже в мене не дуже добре виходить оте саме «завершення» з чоловіками.

Спочатку я не звертала особливої уваги на те, що відбувається. Можливо, я просто перенервувала, але після того, як на святкуванні мого повноліття Пашка мене поцілував, почалися незвичайні події. Здавалося, ніби зурочив він мене.

Влад, хлопець, з яким ми тоді зустрічалися, раптом без жодної на те причини перестав мені подобатися. Не те щоб я його сильно любила, але мені було з ним комфортно та якось затишно. Він вмів цілувати так, що в середині все завмирало. Дуже ніжно... Хоча далі поцілунків у нас справа не заходила, він ніколи не ображався на це. Сміявся, що коли мені виповниться вісімнадцять, він поговорить зі мною інакше. А поки що, як справжній джентльмен, він готовий почекати.От ми разом і чекали. Я також не була проти перейти до більш близьких стосунків. Але він даремно чекав. 

Влад повернувся з двотижневого відрядження і одразу поспішив до мене. Я сумувала за ним і шалено зраділа, коли побачила, як він виходить з таксі біля нашого будинку. Відразу помчала назустріч хлопцеві.

Він засміявся, коли побачив мене, що вилетіла на доріжку до воріт, і побіг назустріч. Підняв мене на руки і припав до моїх губ у пристрасному поцілунку. Я навіть заплющила очі в очікуванні знайомих бентежних емоцій... І нічого. Ну, не зовсім нічого, просто, варто губам хлопця доторкнутися до моїх, я, зовсім не бажаючи того, раптом уявила на його місці іншого чоловіка. І його губи постали перед моїм внутрішнім поглядом: злегка вигнуті в лукавій усмішці, м'які та ніжні, безсоромно сексуальні, що манять доторкнутися до них, випробувати на смак.

Я рішуче вигнала з думок сторонні образи і спробувала віддатися поцілунку. І мені це до певної міри навіть вдалося.

Коли Влад делікатно натякнув, що було б непогано продовжити те, що розпочали, в якому-небудь затишному місці, в моїй душі раптово виник опір.

Я скромно опустила погляд і запропонувала відкласти усамітнення на інший раз. Ледь не висловила вголос, що не бажаю цього. Точніше, бажаю, але не зараз і не з ним.

Очевидно, хлопець помітив щось у моєму виразі обличчя, схилив голову набік і глянув мені в очі, благо, що нахилятися йому не потрібно, адже ми майже одного зросту:

– Вікулю, щось сталося, про що мені варто знати?

– Ні-ні! – гаряче запевнила я, сподіваючись, що незабаром все повернеться на свої місця. Ось пройде трохи часу, і все стане, як раніше.

Але час йшов, а я лише більше переконувалась – мої, і так не дуже сильні, почуття до цього хлопця зникли. Я майже повністю охолонула до нього.

В результаті я ще кілька разів відмовила.

А він обрав собі іншу кандидатуру, готову зігрівати його ліжко.

Коли одного чудового ранку я швидко переглядала свої нотатки, смакуючи гарячу каву, на кухню, немов ураган, влетіла розлючена Ксюша і ще з порога обурено заявила, що всі чоловіки – козли. Я лише засміялася.

– Не всі, а лише деякі, – виправила я, не помітивши, як жінка співчутливо глянула на мене. Потім вона відвернулася і почала швидко викладати принесені продукти на кухонний стіл. Зайнявшись справою, вона трохи помовчала, а потім, оглядаючи створений нею натюрморт, тихо промовила, не повертаючись до мене:

– Я бачила твого нещодавно на ринку. З якоюсь кралею.

– І що з того? – Не дозволила зіпсувати собі настрій. – Чи мало з ким Влад міг бути? Можливо, просто зустрів колегу?

– Ех ти, свята простота, – Ксюша осудливо похитала головою, – з колегами не цілуються і не купують разом жіночу білизну. 

Ця фраза вразила мене, немов удар під ребра, вибивши все повітря з легень. Я впевнена, що Ксюша не збрехала і не вигадала нічого зайвого. Якщо вона стверджує, що бачила, то це, безсумнівно, так і є. 

Образа переповнювала мене. Я цілком усвідомлювала, що наші стосунки вичерпали себе, і вже очікувала на пропозицію розійтися по-дружньому, щоб знайти більш відповідну пару. Але те, що він міг одночасно зустрічатися з двома дівчатами, навіть не могло мені спасти на думку. Я вважала його чеснішою людиною. Можливо, мені й слід було першій зізнатися, що більше не відчуваю тих самих теплих почуттів, але я все ще сподівалася, що ситуація владнається.

Тож, я взяла телефон і востаннє набрала знайомий номер. 

Коли гудки припинилися, і в слухавці почувся чоловічий голос, я промовила лише п'ять слів:

– Я все знаю. Не приходь.

Не стала слухати жодних виправдань і просто поклала слухавку. Після цього одразу ж надійшло кілька дзвінків у відповідь, але я не мала наміру більше спілкуватися з тим, хто телефонував. Все й так було зрозуміло. У нас немає майбутнього.

 Влад більше не дзвонив.