Вайлет Альвіно - Все одно впіймаю, Вайлет Альвіно

Розділ 13.1

Ввечері Еліас так і не прийшов. Я чекала скільки могла. До останнього не спала, але втома взяла своє і я таки заснула. Заснула ображена на те, що знову обманув, знову не стримав своє слово. Що ж якщо він хотів заслужити моє пробачення, то цим своїм вчинком він тільки погіршив ситуацію.

Та Еліас, він же Джонас, як завжди вмів дивувати.

- Аделін...Аделін, - я спала і чула як хтось мене кличе. Так ніжно, так любляче. І таким приємним був це сон, який виявився зовсім не сном, а реальністю.

- Ммм...

- Прокидайся, Аделін.

- Що...? Чому? - з просоння я ніяк не могла зрозуміти, що відбувається. - Еліас...ой, тобто Джонас, що ти тут робиш...так пізно?

Його обличчя було так близько і стільки ніжності було в тому погляді. Так і захотілося потягнутися за поцілунком. Саме не знаю як це сталося, але я таки його поцілувала, і тільки тобі до мене дійшло, що я зробила.

Я ж на нього ображена, яке цілувати?!

Та було вже пізно. Цей гад розплився в широченній посмішці.

- Чого радієш?! То випадково.

- Виявляється до тебе варто приходити коли ти сонна, тоді ти така мила і навіть поцілунки роздаєш.

Я могла лише насупитись. Я б і хотіла сказати, що з кимось його переплутала, але я ж перед тим як поцілувати назвала його ім'я. Дурепа...

- Вставай, покажу тобі те що обіцяв. І ти можеш називати мене Еліас.

- Це ж не твоє ім'я, - не зрозуміла я його.

- Моє... у мене два імені. Одне для сім'ї, друге - для всіх інших, - і знову ця ніжність в погляді яка збиває з ніг і перехоплює подих і стає все важче пам'ятати, що я на нього ображена, і що він такий нехороший мене обманув.

Благо, я вже була одягнена в більш ніж пристойний халат, так і не переодяглася, заснула чекаючи на нього, тому нам вдалося уникнути незручної ситуації.

Ми швидко й тихо рухалися коридорами, а потім почали спускатися у підземелля. І щось так лячно стало. В ночі...йти у темні підземелля. А може це все один великий обман і пастка, і наді мною тут експерименти будуть ставити.

- А може не підемо? - Тихо пискнула я наткнувшись поглядом на величезного павука на стіні. І хоч тут було світло, та страшно від цього було не менше. КУДИ ВІН МЕНЕ ВЕДЕ посеред ночі?

- Якщо тобі страшно, можеш дати мені руку.

- Та я побоююсь, що сама ця прогулянка може для мене... не надто приємно закінчитися...

Спочатку Еліас декілька секунд дивився на мене здивованим поглядом, а потім розсміявся. Він зробив крок до мене, взяв мої руки у свої й поглянув мені прямо в очі.

- Не бійся. Я обіцяю, що ніколи й нізащо не скривджу тебе. Це сюрприз. Тобі сподобається, я обіцяю.

Важко було відпустити надумані страхи от так одразу, але щирість в його словах трохи знизила градус напруження.

- Добре, - кивнула я.

А от руку мою він не відпустив. Ми так і йшли весь шлях, що залишився тримаючись за руки. Йшли насправді не довго - якісь ще п’ять хвилин.

А те, що я побачила за важкими дверима підземелля не просто здивувало мене...ШОКУВАЛО, довело сліз, змусило кричати від захвату.

- Ти...ти...я..., - я не знала, що сказати, не знала як виразити ті почуття, що зараз вирували в мені.

- Люба, невже в тебе відняло мову? - і який же в нього був задоволений вигляд. Ооо...він радів, і тішився, що зміг так мене вразити.

- Ти... - набрала я повні груди повітря, щоб подякувати йому.

- Ну? - І стільки самовдоволеності було на його обличчі, що сказала я зовсім інше.

- Ти просто нестерпний.

- І це така подяка? О, я вражений в саме серце, - руки на грудях біля серця, а от посмішка стала ніби ще ширшою, хоча здавалося б куди більше. І зовсім він не був засмучений, що я йому не подякувала. - Але якщо чесно...тобі ж подобається твоя нова лабораторія? Тепер у тебе є причина залишитися тут..., - а в повітрі десь повисло "зі мною".

Я не збиралася йому відкривати всі свої почуття одразу, взагалі не думала, що зможу колись, не після того, як він мені збрехав. Та цей вчинок показав мені дуже багато. І що найголовніше, він був готовий сприймати мене такою як я була. І це було неоціненно.

Нічого не кажучи, я зробила кілька кроків до нього. Він спостерігав і нічого не говорив...але було видно як все його тіло напружилося, а очі прикипіли до мого обличчя.

Погляд очі в очі - здається лише якась мить, а потім я просто обхопила його шию однією рукою і поцілувала, вкладаючи всі свої такі різні почуття.

- Люблю тебе, моя принцесо...моя Аделін...

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍