Олена Федорова - Поза законом, Олена Федорова

Розділ 14. Цікаві сюрпризи

     Кінець дня видався радісним. Пацієнтів не було, небіжчиків – теж. І представник прокуратури урочисто вручив Лолі ключі від помешкання.

     Ті, хто зібрався, швидко "обмили" таку радість із загашників патанатома і на машині дільничного поїхали оглядати нове житло Варти.

    Квартирка була в центрі, звичайно, однокімнатна, але покращеного проекту, з великою лоджією та коридором, у яких вже були вбудовані меблі.

    Ульяш радісно оглядав нове житло коханої дівчини. Слава Богу, для неї хоч, найголовніша проблема вирішилася! Тепер лишилося лише перевезти її сюди.

- Тільки я переїду, коли куплю які-небудь меблі і повністю зможу себе обслуговувати, - попередила Лола.

- Коли тобі буде завгодно. Головне, що ти маєш ключі!

   У вихідні Ульяш звичайно, приїхав, із Вадимом і вони разом поїхали обирати меблі. Після цієї великої покупки, Дмитро потяг Лолу до сусіднього універмагу, подбати і про новий посуд. Посуд вони подивилися, але поки що нічого не купили. 

    У сусідньому ювелірному відділі біля прилавка сьогодні на зміні була приємна молода дівчина Ліда. І Діма, і Лола знали її раніше, коли раніше шукали подарунок лаборантці.

   Ліда спитала, чи не бажають вони поглянути на нові надходження. Дмитро збентежився, тому що його заощадження зараз були майже під кінець. Звичайно, він мріяв, що незабаром купить Лолі шикарну обручку, і що вона прийме її. Але, не саме зараз. Однак, вони підійшли поговорити з нею. З Лідією було приємно спілкуватися. Це була дуже жіночна та приваблива, начитана особа. І Віра Дмитрівна свого часу дуже дивувалася тому, що Ліді не щастить із чоловіками.

- Це зараз так модно – синя помада? - спитав Ульяш, помітивши незвичний відтінок губ у продавщиці.

- Це не помада, а моя серцева недостатність, - сумно відповіла молода жінка.

Лола порадила жінці не пропускати лікування.

    У цей момент до них підійшов їхній спільний знайомий - Пилип, величезний чоловік, який працював у ритуальному бюро, і постійно, по спільних справах, приїжджав до експертизи. Він поцікавився справами у Лідії, новими надходженнями, поплескав плітки з ними. Усі трохи поговорили та розійшлися за інтересами.

- Знаєш, робота у невеликому місті має свої переваги, – несподівано визнала Лола. - Всі тебе знають, і ти практично знаєш усіх.

- До того ж, ти можеш бути Кимось у маленькому місті, на відміну від великого міста, де будеш ніким, – скаламбурив Ульяш.

     Їхню покупку вже завантажили у вантажний бусик, тож можна було повертатися на квартиру до Лоли.

    А потім всі разом збирали шафи і дивани, Лола пригощала їх смачними стравами, які сама приготувала. Звичайно, ліва рука у неї ще погано працювала, Тому, Дмитро натхненно допомагав дівчині і на кухонному "фронті".

    Вадим, перебуваючи в неформальній обстановці зі своїм начальством, побачив у них простих людей, які не цуралися звичайної роботи і вільно спілкувалися з ним. Для нього це було не зовсім звичним. У невеликому містечку освічені люди трохи хизувалися своїм становищем, якщо вони мали стабільний дохід і були фінансово незалежними. Зараз, за ​​всіма їхніми місцевими показниками, Лола Ігорівна ставала завидною нареченою. Але вона не дерла носа до гори, а навпаки, залишалася незмінно привітною!

    Після вдалих вихідних, з новими силами всі зібралися у понеділок у кабінеті прийому громадян, і Ульяш здивовано розкрив конверт із лабораторії та хмикнув:

- Однак!

- Що? - одночасно скинулися Лола та Вадим.

- У вмісті піхви Прокопенко Аглаї Вікторівни виявлено сперматозоїди різних носіїв: груп А(II) R+, АВ(IIY) R+... - прочитав із подивом у голосі Дмитро результати досліджень.

- Це що за випадок? Спірне батьківство? - зацікавилася Варта, яка сиділа без діла, і в якої руки так і свербіли зайнятися якоюсь заковиристою експертизою.

- Це в нас було так зване "групове згвалтування".

- Чому  "так зване "?

- Двадцятитрьохрічна жінка не розуміла, навіщо її запросили четверо малоліток?

-  А-а-а…

- Хлопці казали, що вони не зійшлися в ціні. Швидше за все так і було.

- Вони її зашкодили?

- Ні. Але, ти ж розумієш ситуацію… Найсмішніше в цій історії те, що вона помилася вранці. І я гадав, що ми нічого не знайдемо. А наші біологи – раз! І знайшли!- Честь їм і хвала! – констатувала Лола.

    Вона задумалася про те, чи може цей випадок бути цікавим настільки, щоб зробити його монографією. Дівчина поцікавилася в Ульяша. І той розповів їй про свої спроби поновити її роботу. Цим він убив Лолу наповал. Вона не очікувала, що Дмитро настільки самовіддано намагатиметься увічнити її працю. Це, звичайно, було йому на користь.

     Дивним збігом сьогодні було й те, що йому прийшла повістка до суду у справі потерпілої Прокопенко.

     В обід він збирався до суду і залишив замість себе Лолу.

   У суді він знову побачив зляканих хлопців та не дуже впевнену в собі Аглаю. Але поряд із тією сидів адвокат. Отже, мабуть, вона таки теоретично підготувалася до надання свідчень.

   Після звичної Ульяшу процедури приведення всіх під присягу та допитів потерпілої та обвинувачених, настала і його черга для виступу. Суддя поставив на ніс окуляри і суворо глянув на Дмитра.

- Експерте, скажіть, чи були встановлені під час проведення експертизи будь-які пошкодження у потерпілої?

- Ні, ваша честь, - відповів Ульяш.

- Чи було знайдено інші особливості, які б підтвердити факт скоєння з нею статевого акта.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍