Любава Волошин - Ліки без рецепту не продаються, Любава Волошин

Прокинувшись зранку Аліна виявила в ліжку біля себе неочікуваного гостя. Вовченя акуратно скрученим кільцем лежало біля її боку і спало. Аліна пройшлась долонею по сірій шерсті, якщо малий пронира сам дістався на другий поверх  і заліз у ліжко,то він почувався набагато краще ніж два дні тому.

Вовченя потягнулось і смачно позіхнуло,демонструючи повний рот гострих білих зубенят.

-" Ранок добрий,милий друг. Треба би якось тебе назвати, а то ходиш без імені."- усміхнулась вовченяті Аліна.

Вовченя зацікавлено повернули голову роздивляючись її. Аліна розтягнула штори і з широкою посмішкою зустріла новий день. Осінь починала проявляти свої права, небо затягнуте сірими хмарами грозилось ощасливити світ дощем.

Вже звичними рухами Аліна запустила  процес набору ванної і допоки вода набералась обертала одяг. Її вибір зупинився на зручній сукні з цупкої ткани фіолетового кольору з білим коміром та манжетами. Чорні черевики з невеликим каблуком мала гармонійно доповнити образ.

Аліна кинула у гарячу воду декілька гілочок сушеної лаванди і  через декілька хвилин по кімнаті розлився неймовірний літній запах. Вона акуратно опустилась у воду і  вдихнула неймовірно ніжний та освіжаючий аромат.

Промо терапія творить дива,особливо якщо ти розслаблено нвжишся у гарячій воді. Та часу залишалось обмаль,а бажання запізнюватись у перший же навчальний день вона не бажала.

Сьогодні був важливий день,вона повинна була обрати  напрямок медичної спеціалізації і узгодити розклад занять, окремо їй все одно потрібно буде проходити базовий курс, оскільки ніхто не відміняв її бажання володіти мінімальним набором побутових чар.

Швидко одягнувшись і заколовши високий пучок з волосся,Аліна швидко збігла сходами на перший поверх будиночку і рушила на вихід. 

Вовченя провело її жалібним виттям,схоже її новий товариш не дуже хотів залишатись вдома. Аліна швидким кроком долала відстань до знать, в цілому по часу така подорож зайняла б не мало часу,однак сьогодні вона вирішила схитрувати,адже не даремно її другом був наглядач за накопичувачами,юний маг-артефактор Мікаель.

Вчора в честь вступу в академію друг на прощання залишив їй чарівний,а головне вельми корисний подарунок. На руці у Аліни зручно розмістились невеличкий акуратний перстень з прозорим кристалом,яке примінімальному підзаряді магією  виконувало функцію порталу. Єдиним недоліком була відстань, діяв портал на невеликі відстані,однак це значимо економило їй час. 

Аліна перебігала Центральну площу, і швидко ступила  на початок дубової вуличні. Чітко візуалізуючи ворота академії, Аліна обережно торкнулась каблучки.За лічені секунди Аліна стояла біля самих воріт академії і щасливо усміхнувшись, побігла до входу в будівлю.

Подумки вона пообіцяла собі приготувати для Міка за це смачну вечерю. З таким подарунком кожного дня у неї буде більше часу на збори.

В коридорах академії снували адепти першокурсники. З чого Аліна вирішила,що це першокурсники?

Та все просто вони не мали мантій факультетів і снували туди сюди у пошуках аудиторій,або кабінетів. Адепти,що проходили  навчання не перший рік,стояли зграйками і зверхньо дивились на новачків.

Аліна згадала як декілька років тому проходила навчання в медичному коледжі. З яким захватом вона очікувала перших навчальних днів і як швидко змінилось її ставлення після зверхнього відношення старшокласників та одногрупниць.

Аліна не була популярною і часто піддавались насмішкам,однак цього разу вона не збиралась пасти задніх. Рішучим кроком вона попрямувала у двері де вчора проходила випробування.

Вчора їй дали чіткі установи як діяти і вона вирішила не піддаватись паніці та емоціям, а чітко діяти. В кабінеті її чекала усміхнена ельфійка. На вигляд вона була ровесницею Андеіла, вона мала коротко підстриженк ,що було не типово для ельфів,волосся красивого медового відтінку.кароокий погляд був спрямований прямо на неї.

-"Аліна, я рада бачити тебе. Мене звуть професор Вієті, я буду твоїм куратором упродовж навчання.Сідай."- вона жестом вказала на стілець,що порожньо стояв біля столу.

Аліна присіла на стілець  і ввічливо відповіла.

-" Рада знайомству,куратор Вієті. З чого розпочнемо?"

-" Тобі необхідно ознайомитись з напрямками нашої спеціалізації та обрати один з них. В залежності від напрямку ти отримаєш розклад предметів та занять які будеш вивчати. Окрім цього ти пройдеш базовий загальний курс медичної магії,що буде йти протягом всього року."- з цими словами вона подала Аліні лист паперу з переліком спеціалізації.

Аліна почала уважно вивчати написане.  В  загальному цілителі ділились по декількох напрямках: цілителі загальної допомоги( щось по типу сімейних лікарів),військові(проводили хірургічні втручання застосовуючи магічний ресурс),зіллєвари( займались розробкою та приготуванням ліків)дитячий цілителі, цілителі природи ( ветеринари), а також цілителі науковці,що займались розробкою нових методик лікування.

Впринципі Аліна розуміла,що для втілення мрії і отримання ліцензії їй необхідно обрати напрямок зіллєвара. Про що вона і поспішила повідомити професору Вієті.

-" Мені подобається напрямок зіллєваріння."

Схоже відповідь не повністю влаштувала кураторка,оскільки вона зморщила носа.

-" Аліна, не сприймай на особистий рахунок,чи за спробу маніпуляції,однак з твоїм ресурсом напрямок зіллєваріння стане марною тратою часу і ресурсу. Таким як ти потрібно працювати на більш серйозних напрямках."

Аліні подобалась думка про те,щоб обрати напрямок військового цілителя та і навчання на цьому напрямку вона була певна буде набагато цікавішим,однак відмовитись через цікавість від мрії життя вона не збералась.

-" Ні, мені необхідно пройти саме даний напрямок навчання і отримати ліцензії для виготовлення лікарських засобів і торгівлі ними."

Куратор Вієті задумалась, а потім рвучко підвилась.

-"А якщо я зможу домовитись з ректором про отримання тобою ліцензії по зіллєваріння,чи обереш ти інший напрям?"- схоже,що жінка була рішуче налаштована.