Джеймс С. А. Корі - I прокинеться Левіафан, Джеймс С. А. Корі

холодне біле світло вгризалося в пітьму.

Тунель вивів його на рівень казино — конструкція станції, як

завжди, спрямовувала відвідувачів у одні й ті самі місця. Тут

чужинська кора зникла — але місце все одно не впізнати. Ряди

ігрових автоматів пачінко стояли, як і раніше, але частина

розплавилася, частина вибухнула, і лише кілька досі миготіли, запитуючи фінансові реквізити, аби винагородити барвистою

ілюмінацією та святковими, урочистими фанфарами. Столи для

гри в карти ще виднілися під капелюхами гігантських грибів

і шаром прозорого в’язкого гелю. Уздовж стін та високих

соборних склепінь тягнулися, наче ребра, чорні нарости, з яких

звисали тонкі, наче пасма волосся, волокна. Кінчики волокон

сяяли, не освітлюючи нічого навколо.

Щось закричало, і Міллерів скафандр приглушив звук.

Трансляція зі станції здавалася голоснішою й соковитішою

тепер, коли він заліз їй під шкіру. Його свідомість цілком

заполонив раптовий спогад дитинства: він сидить і дивиться

кіно, як хлопчика ковтає колосальний кит.

Щось сіре, завбільшки як два його кулаки, прошмигнуло повз

Міллера так швидко, що він ледве встиг помітити. Це точно була

не птаха. Щось проповзло за перекинутим торговим автоматом.

Він зрозумів, чого бракує. Населення Ероса становило півтора

мільйона людей, і велика його частина зустріла свій

персональний кінець світу тут, на рівні казино. А тіл не було.

Або... Насправді були. Оця чорна кора, а над ним — мільйони

темних струмків із м’яким, океанським світінням. Ось тут були

жертви Ероса, перетворені на щось інше. Людська плоть, зліплена

наново.

Скафандр

задзвенів

попередженням:

у Міллера починалася гіпервентиляція. Пітьма стала наповзати

на краї його поля зору.

Міллер опустився навколішки.

«Тільки не знепритомній тут, сучий сину, — наказував

собі. — Тільки не знепритомній... або, якщо вже падатимеш, приземлися на цю бісову кнопку таймера».

Джулі накрила його долоню своєю. Він майже відчув її дотик —

і це дало змогу заспокоїтися. Вона мала слушність. Це просто

тіла. Просто мертв’яки. Жертви. Просто шматки переробленого

м’яса — нічим не відрізняються від неліцензованої повії, зарізаної в дешевому готелі на Церері. Або від самогубця, котрий викинувся зі шлюзу. Так, звісно, протомолекула химерно

спотворила плоть. Але не змінила її суті. Не змінила суті його

самого.

«Якщо ти коп, — звернувся він до Джулі, повторюючи те, що

говорив кожному новобранцю, якого призначали йому

в напарники, — ти позбавлений розкоші людських почуттів.

Ти мусиш виконувати свою роботу».

«То виконуй свою роботу», — лагідно відповіла вона.

Він кивнув. Підвівся. «Виконуй свою роботу».

Немов у відповідь, звук усередині скафандра змінився, трансляція промчала сотнею різних частот, перш ніж вибухнути

всеосяжним потоком, як йому здалося, мовою гінді. Людські

голоси. «Аж голоси людей нас збудять»2, — подумав, не

спроможний чітко пригадати, звідки саме чув цю фразу.

Десь на станції мало бути... щось. Механізм контролю, джерело

живлення або що там замінювало протомолекулі двигун. Міллер

не знав, який воно матиме вигляд і що його захищатиме. Він не

мав жодної гадки про те, як тут усе працює — крім припущення, що після атомного вибуху все працюватиме трошки гірше.

«Тож ми повертаємося, — сказав до Джулі. — Повертаємося

в добре знайомі місця».

Те, що розросталося всередині Ероса, використовувало

скелясту шкіру астероїда як жорсткий екзосклелет, не виходячи

за межі портів. Воно не рухало внутрішні стіни, не

перебудовувало тунелі та кімнати на рівні казино. Отже, план

станції залишався більш-менш таким, як і раніше. Це ясно.

Що б не штовхало станцію крізь космос, воно потребувало

дохріна енергії. Це також ясно.

«Отже, знайди гаряче місце». Вільною рукою він перемкнув

покази сенсорів на скафандрі. Зовнішня температура —

двадцять сім градусів: жарко, але цілком стерпно. Міллер хутко

повернувся у припортовий тунель. Температура знизилася менш

як на одну соту градуса, але зменшилася. Гаразд. Треба просто

пройти у кожен із тунелів, знайти найгарячіший, і рухатися далі.

Коли він знайде місце, скажімо, на три-чотири градуси

гарячіше, ніж решта