Михайло Васильович Лукінюк - Обережно: міфи!

справки обкомов и райкомов КП Украины о работе инструкторских групп райкомов по зонам МТС; о работе первичных парторганизаций колхозов (использовано для статьи тов. Кириченко А. И. в «Правду»); о ходе обмена партийных документов. Справки отделов ЦК о состоянии идеологической работы, сельского хозяйства, бюджета, торговли, судебно–прокурорских организаций Крымской области / Особий сектор ЦК КП України. Загальна частина. Справа № 01/2. т. І: На 333 аркушах. — ЦЦАГОУ: Ф. 1. — Оп. 30. — Спр. 3590. — Арк. 82–88.

Статистический отчет исполкома Севастопольского городского совета народных депутатов от 23 декабря 1954 г. о составе избранных судей и народных заседателей 19 декабря 1954 г. / Результата виборів народних суддів Української РСР, статистичні звіти облвиконкомів та зведений статистичний звіт про склад обраних народних суддів і засідателів УРСР: На 65 аркушах. — ЦДАВОВУ: Ф. 1. — Оп. 20. — Спр. 450. — Арк. 20–21.

Стенограмма II пленума Крымского обкома КП Украины от 13 мая 1954 года: На 111 листах (гриф: «Секретно»). — Симферополь. — ЦДАГОУ: Ф. 1. — Оп. 52. — Спр. 4992. — Арк. 1–111.

Стенограмма выступления тов. Хрущева Н. С. на межобластном совещании секретарей обкомов КП(б)У, начальников облуправлений НКВД и НКГБ Западных областей Украины (15. V.1945) / Партійний архів. Особий сектор. Стенограмма выступления тов. Хрущева на межобластном совещании секретарей обкомов КП(б)У, начальников облуправлений НКВД и НКГБ Западных областей УССР и совещание секретарей райкомов КП(б)У, начальников райотделов НКВД и НКГБ Львовской области: На 19 аркушах. — ЦДАГОУ: Ф. 1. — Оп. 23. — Спр. 2420. — Арк. 2–9.

Стенограмма XXV областной партийной конференции от 9–10 марта 1954 г. — Симферополь. — ЦДАГОУ: Ф. 1. — Оп. 52. — Спр. 4990. — Арк. 1–254.

Стенограмма областного партийного актива от 16 сентября 1954 г. — Симферополь. — ЦЦАГОУ: Ф. 1. — Оп. 52. — Спр. 5003. — Арк. 1–86.

Стенограмма совещания секретарей райкомов КП(б)У, начальников райотделов НКГБ, НКВД Львовской области в мае 1945 г. / Партійний архів. Особий сектор. Стенограмма выступления тов. Хрущева на межобластном совещании секретарей обкомов КП(б)У, начальников облуправлений НКВД и НКГБ Западных областей УССР и совещание секретарей райкомов КП(б)У, начальников райотделов НКВД и НКГБ Львовской области: На 19 аркушах. — ЦДАГОУ: Ф. 1. — Оп. 23. — Спр. 2420. — Арк. 9–19.

Угода між урядом Української Радянської соціалістичної республіки і Польським комітетом національного визволення про евакуацію українського населення з території Польщі і польських громадян з території УРСР (Люблін, 9 вересня 1944 p.). — ЦДАГОУ: Ф. 1. — Оп. 30. — Спр. 69. — Арк. 1–15.

Що повинен знати українець у німецькій армії / Пропагандистичні матеріали провідника Області «Косак» (З’єднання західних груп української повстанчої армії «УПА–ЗАХІД», квітень 1943 — листопад 1944 р.): На 132 аркушах. — ЦДАВОВУ: Ф. 3836. — Оп. 1. — Спр. 63. — Арк. 30–31.

Примітки

1 Як наголосив уже після розпаду СРСР у інтерв’ю московському «Дому и Отечеству» популярний радянський кіноактор Г. Жженов, який мав гірку нагоду достеменно — упродовж 17 років! — ознайомитися з усіма принадами радянського «раю» також і з протилежного боку колючого дроту, то була «система держстраху та держжаху («про те, що таке російський страх, його вага і значення у Історії, — зазначає у згаданій книзі Є. Габрилович, — може оповісти кожен, хто не спав ночами, жахаючись кожної машини, яка, проїжджаючи, раптом пригальмовувала коло під'їзду...» — М. Л.)». Наріжними каменями тієї «системи» були «зло, лицемірство, грандіозна брехня». Між іншим, необхідність використання брехні для «торжества» комуносоціал істичного ладу передбачав ще перший фундатор цієї «ідеальної» держави, давньогрецький філософ Платон (1971. — с. 169). «Вже кому–кому, — зазначав він, — а правителям держави слід використовувати брехню як проти ворога, так і ради своїх громадян — на користь своїй державі», але «решті громадян» — у жодному разі!

(обратно)

2 Широко розрекламований більшовицькою ідеологією цей «Союз», утворений шляхом грандіозного одурманення більшовиками широких людських мас і водночас небаченого за масштабами їх винищення, як і царська Росія, був державою панівного російського етносу (між іншим, світ одразу ж розкусив це, вперто називаючи нове імперське утворення не Радянським Союзом, а Росією — так само, як свого часу вперто не бажав перейти від узвичаєної назви «Московія» до свіжовинайденої «Росія»). Ну, а зведене в розряд канонічного твердження про його «непорушність», яке на певний час замінило колись не менш канонічну «єдинонеподільність», теж виявиться суціль міфічним, і, здавалося б, готовий за своєю мілітарною міццю протистояти усьому світові «великий, могугній», сам розпадеться, як пророчо передрікав Г. Федотов, «від саморозкладу своєї ідеї, від спротиву економічної стихії»...

(обратно)

3 Ця «додаткова стаття до житія Кирила», як сказано у «Вступі» до «Матеріалів з історії виникнення найдавнішої слов’янської писемності» (Труды... — 1930. — с. IX), взята «із Хронографа 1394 р.».

(обратно)

4 Так званий «Літопис Аскольда», що, як наголошує один з найвідоміших його дослідників М. Брайчевський (Літопис Аскольда. — К., 2001. — с. 44, 53), є «першим історичним твором у нашій країні», а також і «першим твором вітчизняної літератури», був започаткований «близько 865–866 років і доведений, правдоподібно, до 883». Хоча повне відновлення цього літопису виявилося неможливим, усе ж таки, завдяки копіткій праці дослідників історії, вдалося реконструювати значну частину його текстів.

(обратно)

5 Зараз «вони зберігаються, відповідно, в Держ. публічній бібліотеці ім. Салтикова–Щедріна у Ленінграді (тепер Санкт–Петербург. — М. Л.) і Держ. бібліотеці ім. Леніна» в Москві (Жуковская, 1976. — с. 225).