Світлана Литвиненко - Хочу тільки тебе, Світлана Литвиненко

-Бед про що говорить твоя мама?- звернувся Тимур до сина з серйозним вираженням обличчя.

-А я про те говорю, що твій син зустрічається з аферисткою, яка тільки і знає, як тягнути гроші. Що батько, що син зовсім не вмієте обирати жінок.

-Мамо будь ласка припини. А Люся ніяка не аферистка, просто в неї зараз фінансові проблеми у сім’ї і тому я їй іноді допомагаю. І я не ваші гроші на неї витрачаю, а зароблені мною власноруч,-  повідомив батьків Бед,- у вільний час, я працюю кур’єром.

-Ти працюєш?- перепитав Тимур.

-Так тато, працюю. Чи може ви мені забороните це робити. Та не забувайте, що мені вже вісімнадцять.

-Навпаки, я тебе хвалю за це. Ти справжній чоловік, бо вчися заробляти свої власні гроші і допомагаєш коханій дівчині,- Тимур обійняв сина,- Ніколь, у нас син про якого тільки можна мріяти.

-Цього сина, тобі народила я. Але над вибором дівчат йому треба все ж попрацювати…

-Вечеря готова, стіл накритий,- голосно об’явила кухарка поставивши останню страву.

  Всі посідали вечеряти. Кіра відчувала на собі погляди то того, то іншого члена сім’ї та намагалася зберігати спокій коштуючи страви. За столом панувала тиша і водночас напруга. Трохи пізніш і перш за всіх встала із-за столу тітка Люба, говорячи, що має підти до кімнати свого батька та проконтролювати, щоб він хоч щось поїв.

-Чи надовго ви приїхали?- запитав Андре у Тимура.

-Будемо скільки треба.

-Ти б краще поцікавився справами,- вмішалася у розмову Ніколь,- бо Андре своїм керуванням доводить нас до банкрутства. Тому я вже не раз замислювалася над тим, щоб змінити керуючого.

-Ніколь будь ласка,- занервував Андре,-я намагаюся виправити ситуацію. Я скільки років займав цю посаду, я майже половину свого життя віддав цим виноградникам. А тепер, ви готові мене вигнати. І то наші проблеми не на паперах.

-А в чому наші проблеми?- поцікавився Тимур.

-Ну нарешті ти почав запитувати,- Ніколь зібралася вставати із-за столу,- Тимур, якщо нічого не робити, то наш син втратить спадок. І це завдяки неправильному керуванню. Тому, якщо для тебе важливе майбутнє твого сина подбай, щоб усе знову було на вищому рівні. Аби Микита Васильович був не такий хворий, то я б вже давно його ввела у курс справи. Він би то швидко лад дав. А то не встиг він злягти, як все пішло шербет.

-Я про все подбаю,- пообіцяв Тимур скоса поглядаючи на Андре.- Чому від мене все приховав?

-Я нічого не приховував, просто не встиг ще розповісти. Але я тебе запевняю Тимур, що я все роблю правильно. І проблеми, які виникли це не моя провина,- оправдовуючись Андре витер спотівши обличчя салфеткою.

-Після вечері поговоримо в бібліотеці,- Тимур ще більше засмутився.

  Кіра не все зрозуміла з розмови, але по настрою оточуючих зробила висновок, що ситуація гірша ніж здавалася на перший погляд. Повечерявши вона пішла до кімнати, яку виділили для них. Їй хотіло дочекатися Тимура та поговорити з ним. Та мабуть, ніяк не вийде, бо хто знає скільки годин займе його розмова з Андре. Кіра приняла душ, одягла піжаму та лягла в ліжко. Вона знову прокрутила у голові день, який пройшов. Тепер, коли познайомилася з усіма, могла вибрати для себе найкращу стратегію поведінки.

  Та не це її турбувало. Думки повністю охопив Тимур. Чим більше вона про нього дізнавалася, тим більше він їй подобався. І сьогодні, коли Тимур спілкувався на сходах зі своєю колишньою дружиною, хай і на підвищених тонах, хай зовсім недружелюбно та все рівно Кіра відчувала ревнощі. Вона розуміла, що це божевілля, що цього не повинно бути. Та це було вище за її розсудливість…  Чому так, у думках запитала сама в себе. Та прислухавшись до свого серця, Кіра починала визнавати, ще не до кінця усвідомлюючи того, що вона закохується у Тимура. Посміхнулася від такої думки, сонно заплющила очі…