Вольфґанґ Шивельбуш - Смаки раю

Лола Монтез, демонстративно курять на людях. Вони домагаються права курити, так само як і права носити штани. Якою спантеличеною була реакція патріархального суспільства, засвідчує силувано-гумористична газетна стаття 1840-х років: «Жіноча емансипація в Німеччині, передусім у Берліні, цьому найінтелігентнішому місті Німеччини, крокує вперед у химерний спосіб. Вона приносить найнесподіваніші висліди. У тамтешніх блискучих колах 19-20-річні дівчата говорять про Ґізо, Тьєра, закони про палати й обшуки з певністю, що межує з фантастикою. Багато з цих міні-жоржсандів уже й тепер не гребують сигарою; недавно трапилося навіть таке, що одна елегантна дама перепинила на вулиці якогось пана, що курив сигару, щоб припалити в нього. Ну й ну, чарівне видовище, нічого не скажеш! Мине небагато часу, і вони одягнуть штани, нагайкою заженуть чоловіків до кухні, а дітей годуватимуть груддю верхи! Для емансипанток це дрібниця! Бо вже лаштують публічну каварню для дам, де мають провадити дебати про становище жінок, покурюючи при цьому сигари, читати найсвіжіші журнали, одне слово — вести життя панів. А як втішаться берлінські одружені чоловіки, пригортаючи своїх коханих дружин із запаленими сигарами! Так чи інак, цур і пек їм — хай їх грець поб’є!».

Куріння та війна: сигарета. Худ. Марселен

Як Тридцятилітня війна спричинилася до поширення куріння в усій Європі, а наполеонівські походи — до експансії сигари, так само і сигарета — початково російський винахід — унаслідок Кримської війни завойовує Європу, а невдовзі й цілий світ. На літографії Марселена зображено вояків Кримської війни, що курять сигарети.

Веселе товариство (картина Симона де Воса, 1631)

Уже від кінця ХІХ століття, в цілком очевидному зв’язку з першими успіхами емансипаційного руху, жінку, що курить, починають потрохи приймати — доки вона курить сигарету. Якими ж інертними виявилися залишкові уявлення, ще й досі можна помітити хоча б із того, що куріння люльки чи сигари вважають ексцентрично-нежіночним. Зате сигарета перетворюється просто-таки на символ жіночності — щоправда, не в очах феміністської емансипації, а в панівній свідомості, а найвиразніше — у рекламі сигарет. Для цього якнайкраще надаються зовнішні форми сигарети: її легкість, витонченість, стрункість, ніжний цигарковий папір. «Вона просто-таки створена для шампанського, азартної гри й кохання, для легковажності, для гріха, для поезії насолоди, — асоціює один віденський літератор зламу сторіч (Пауль фон Шентан). — Її ароматний, запашний дим, що лине ніжними кільцями і хмарками, є парфумами будуару».

Тим часом сигарета втратила це своє жіночне значення так само, як і мундштук, що свого часу був у цьому аспекті значущим реквізитом. Мундштук або надзвичайно довгий сигаретний тримач аж до 1930-х років перетворювали жіноче куріння на мало не театральну самоінсценізацію. Із культурно-історичної та психоаналітичної перспектив було б вельми звабливо збагнути роль орально-еротичного елемента в цій самоінсценізації як специфічний вираз періоду між 1890 і 1930 роками.

Помінялися ролями: карикатура на жінку, що курить, XVIII століття

«Тютюноманія» (французька карикатура 1842 року)

«Жіноча емансипація»

Карикатура Ґранвіля. Цікаво порівняти роль, яку покликана відігравати жінка, що курить, тут із зображеннями на рекламі сигарет півсторіччя згодом.

Лола Монтез із сигаретою

Важливим символом самопрезентації для феміністок-авантурниць на кшталт Жорж Санд чи Лоли Монтез було куріння сигарет. Після їхньої зустрічі в 1830-х роках у Парижі Жорж Санд перейняла від Лоли Монтез звичку носити чорний костюм, а Монтез від Жорж Санд — курити сигарети. Цю фотографію зроблено близько 1850 року в США, де Лола Монтез провела останній період життя.

Водночас із соціальним поширенням куріння за допомогою сигарети відбувається і його просторова експансія. Звичайно, обидві ці лінії розвитку так тісно пов’язані, що їх годі коректно розмежувати. Доки наслідком куріння люльки та сигари є сильний викид диму й воно залишалося винятково чоловічою справою, воно обмежене певними приміщеннями. Міщанське помешкання ХІХ століття має спеціальну кімнату, так звану курильню, чи чоловічий покій, зарезервовану власне для куріння. Поза цим покоєм на куріння дивляться скоса. Особливо це стосується публічної ситуації просто неба. Тут довгий час панує виразна заборона на куріння. Первинно вона цілком виправдана небезпекою пожежі в містах із переважно дерев’яною забудовою. коли це вмотивування втрачає ґрунт, заборона влади курити привселюдно стає символом політичного гноблення. «Завоювання» вулиць, площ і парків для куріння призводить до того, що воно набуває подібного політичного символічного характеру, як і рух за емансипацію. У каталозі політичних вимог Vormarz[24] — особливо в Пруссії — публічне куріння посідає важливе місце. І навпаки: влада трактує його як ознаку політичної задерикуватості. «Точнісінько так само, як і хтось, хто за тодішньої моди на циліндри, носячи повстяний капелюх, наражав себе на підозру в революційній налаштованості, так і в кожному, хто курив на вулиці, вбачали небезпечного демократа» (Корті). Можливо, до цього політичного значення куріння (у цьому випадку конкретніше — сигари, панівного тогочасного курильного засобу) спричинилася ще й та обставина, що так звані скручувальники сигар були в ті часи войовничим авангардом робітничого руху. Саме вони заснували в Німеччині найпершу та найрадикальнішу профспілку. Доволі курйозної метаморфози символіка сигари зазнає вже пізніше, ставши символом статусу капіталістичного підприємця — така-от інверсія первісного значення, яку можна порівняти з долею шоколаду в ХІХ столітті.

Сигарета і жінка: рекламний начерк 1916 року

На зламі сторіч, разом зі звитяжною ходою сигарети, відбувається і зміна стосунку жінок до куріння. Якщо в ХІХ столітті, жінка, що курить, була, з одного боку, мішенню карикатур, а з другого — символом демонстративної емансипації, то тепер сигарета править за вельми жіночний реквізит.

У Пруссії заборону на привселюдне куріння скасували 1848 року, а в більшості інших європейських міст значно раніше. Відтоді куріння вже не підпадало під будь-які просторові обмеження. Лише з міркувань безпеки виняток роблять для таких приміщень, як театр, кіно, зали зібрань. (Найновіші тенденції обмежити куріння залишаємо тут поза увагою.)

Сигарета і жінка: малюнок із журналу мод 1930 року

Англійський курецький клуб, XVIII століття

Перед тим як сигарета стала повсюдною, куріння було обмежено визначеними приміщеннями. Це мало соціальні та практичні причини. Куріння було винятковою прерогативою чоловіків, які хотіли побути в своєму