Невідомий Автор - Біблія, Невідомий Автор

І йшли вони три дні в пустелі, і не знаходили води.

23 І прийшли вони до Мари, і не могли пити води з Мари, бо гірка вона. Тому названо ймення їй: Мара.

24 І став народ ремствувати на Мойсея, промовляючи: Що ми будемо пити?

25 І він кликав до Господа! І показав йому Господь дерево, і він кинув його до води, і стала вода та солодка! Там він дав йому постанову та право, і там його випробував.

26 І сказав він: Коли дійсно будеш ти слухати голосу Господа, Бога твого, і будеш робити слушне в очах його, і будеш слухатися заповідей його, і будеш виконувати всі постанови його, то всю хворобу, що я поклав був на Єгипет, не покладу на тебе, бо я Господь, лікар твій!

27 І прийшли вони до Єліму, а там дванадцять водних джерел та сімдесят пальм. І вони отаборилися там над водою.

Вихід 16

1 І рушили вони з Єліму, і вся громада Ізраїлевих синів прибула до пустелі Сін, що між Єлімом та між Сінаєм, п'ятнадцятого дня другого місяця по виході їх з Єгипетського краю.

2 І стала ремствувати вся громада Ізраїлевих синів на Мойсея та на Аарона в пустелі.

3 І говорили їм Ізраїлеві сини: Коли б ми були повмирали від Господньої руки в Єгипетському краї, як ми сиділи над горням м'яса, як ми їли хліба досить! Бо ви вивели нас до цієї пустелі, щоб поморити нас усіх голодом

4 І промовив Господь до Мойсея: Ось я спускатиму вам дощем хліб з неба, а народ виходитиме й щоденно збиратиме, скільки треба на день, щоб випробувати його, чи буде він ходити в моєму законі, чи ні.

5 А настане шостий день, то приготують, що принесуть, і буде подвійне супроти того, що збирають кожного дня.

6 І сказали Мойсей та Аарон до всіх Ізраїлевих синів: Настане вечір і ви довідаєтеся, що Господь вивів вас з Єгипетського краю.

7 А настане ранок, то побачите славу Господню, бо він почув ваші ремствування на Господа. А ми що, що ви ремствуєте на нас?

8 І сказав Мойсей: Довідаєтеся, як у вечірній час Господь дасть вам м'яса на їжу, а рано хліба на насичення, бо почув Господь ремствування ваші, що ви ремствуєте на нього. А ми що? Не на нас ремствування ваше, а на Господа!

9 І сказав Мойсей до Аарона: Скажи всій громаді Ізраїлевих синів: Наблизьтеся перед обличчя Господа, бо він почув ваші ремствування!

10 І коли промовляв Аарон до всієї громади Ізраїлевих синів, то обернулися вони до пустелі, аж ось слава Господня з'явилася в хмарі!

11 І промовив Господь до Мойсея:

12 Я почув ремствування Ізраїлевих синів. Промовляй до них, кажучи: Під вечір будете їсти м'ясо, а рано насититеся хлібом і зрозумієте, що я Господь, Бог ваш!

13 І сталося вечірнього часу, і знялися перепелиці, і покрили табір. А рано була верства роси навколо табору.

14 І висохла роса, аж ось на поверхні пустелі щось дрібне, немов паморозь на землі.

15 І побачили Ізраїлеві сини, та й казали один до одного: Що це?, — бо не знали, що то. А Мойсей відповів їм: Це той хліб, що дав вам Господь на їжу.

16 Це те, що про нього Господь наказав: Збирайте з нього кожен у міру свого споживання, хомер на голову, за числом ваших душ візьміть кожен для того, хто в наметі його.

17 І зробили так Ізраїлеві сини, і назбирали хто більше, а хто менше.

18 І зміряли вони хомером, і не мав зайвого той, хто зібрав більше, а хто зібрав менше, не мав нестачі, зібрали кожен у міру свого споживання!

19 І сказав до них Мойсей: Хай ніхто не лишає з нього до ранку!

20 Та не послухали вони Мойсея, і дехто залишили з нього до ранку, а воно зачервивіло, і стало смердюче. І розгнівався на них Мойсей!

21 І збирали його щоранку, кожен у міру свого споживання. А нагріте сонцем, воно розтавало.

22 І сталося шостого дня, назбирали вони хліба подвійно, два гомери на одного. І посходилися всі старшини громади, і розповіли Мойсеєві.

23 А він сказав до них: Це те, що казав Господь: Повний спокій, завтра свята субота для Господа. Що будете пекти, печіть, а що будете варити, варіть, а що залишиться, покладіть собі на зберігання до ранку.

24 І поклали його аж до ранку, як Мойсей наказав, і не засмерділося воно, і черви не було в ньому.

25 І сказав Мойсей: Їжте його сьогодні, бо сьогодні субота для Господа. Сьогодні не знайдете його на полі.

26 Шість день будете збирати його, а дня сьомого субота, не буде в цей день того.

27 І сталося сьомого дня, повиходили були з народу збирати, та не знайшли.

28 І сказав Господь до Мойсея: Аж доки ви будете відмовлятися виконувати заповіді мої та закони мої?

29 Затямте, Господь дав вам суботу, тому він дає вам шостого дня хліба двох днів. Сидіть кожен у себе, хай сьомого дня не виходить ніхто з свого місця!

30 І сьомого дня народ відпочивав.

31 І назвав Ізраїлів дім те манною. Вона була, як коріандрове насіння, біла, а смак її, як тісто в меду.

32 І сказав Мойсей: Оце те, що наказав Господь: Наповни нею хомер на сховок для ваших поколінь, щоб бачили той хліб, яким я годував вас в пустелі, коли я виводив вас з Єгипетського краю.

33 І сказав Мойсей до Аарона: Візьми одну посудину, і поклади туди повний хомер манни, і постав її перед Господнім обличчям на збереження для ваших поколінь.

34 І як наказав Бог Мойсею, так поставив її Аарон перед ковчегом заповіту на сховок.

35 А Ізраїлеві сини їли ту манну сорок років, аж до прибуття їх до краю заселеного, їли манну аж до приходу до кордону Ханаанського краю.

36 А хомер — він десята частина ефи.

Вихід 17

1 І рушила вся громада Ізраїлевих синів з пустелі Сін за наказом Господнім, і отаборилася в Рефідімі. І не було води пити народові.

2 І сварився народ з Мойсеєм, і казали вони: Дайте нам води, і ми будемо пити! А Мойсей їм сказав: Чого ви сваритеся зі мною? Нащо випробовуєте Господа?

3 І народ був там спраглий води. І ремствував народ на Мойсея й казав: Нащо це ти випровадив нас з Єгипту? Щоб повбивати спраглого мене та синів моїх, та отари мої?

4 І кликав Мойсей до Господа, кажучи: Що я вчиню цьому народові? Ще трохи, і вони закидають мене камінням!

5 І сказав Господь до Мойсея: Пройдися перед народом і візьми з собою декого із старшин Ізраїлевих, а палицю, що нею ти вдарив був річку, візьми в свою руку, та й іди!

6 Ось я стану перед обличчям твоїм там, на скелі в Хориві, а ти вдариш у скелю, і вийде з неї вода, і буде пити народ! І зробив Мойсей так на очах старшин Ізраїлевих.

7 І назвав він ім'я того місця: Масса та Мерива через колотнечу Ізраїлевих синів і через випробування ними Господа, коли казали: Чи є Господь серед нас, чи нема?

8 І прибув Амалик, і воював з Ізраїлем у Рефідімі.

9 І сказав Мойсей до Ісуса: Вибери людей для війни з Амаликом. Завтра я стану на верхів'ї гори, а Божа палиця буде в моїй руці.

10 І зробив Ісус, як сказав йому Мойсей, щоб воювати з Амаликом. А Мойсей, Аарон та Хур вийшли на верхів'я гори.

11 І сталося, коли Мойсей піднімав свої руки, то перемагав Ізраїль, а коли руки його опускалися, то перемагав Амалик.

12 А руки Мойсеєві стали тяжкі. І взяли вони каменя, і поклали під ним. І сів він на ньому, а Аарон та Хур підтримували руки йому, один з цього боку, а один з того. І були його руки підняті аж до заходу сонця.

13 І переміг Ісус Амалика й народ його.

14 І сказав Господь до Мойсея: Напиши це на пам'ятку в книзі і поклади до вух Ісусових, що докраю зітру я пам'ять Амаликову під небесами.

15 І збудував Мойсей жертовника, і назвав ім'я йому: Егова-Ніссі.

16 І сказав він: Тому що рука їхня піднялася на Господній престол, Господь воюватиме з Амаликом з роду в рід!

Вихід 18

1 І почув Їтро, жрець мідіянський, Мойсеїв тесть, усе, що зробив був Бог для Мойсея та для свого народу Ізраїлевого, що вивів Господь з Єгипту.

2 І взяв Їтро, Мойсеїв тесть, жінку Мойсеєву Ціппору, яку той відпустив додому,

3 та обох синів її, що ймення одному Ґершом, бо сказав був: Я став приходьком у чужому краї,

4 а ймення іншому Еліезер, бо Бог мого батька був мені допомогою і визволив мене від фараонового меча.

5 І прибув Їтро, тесть Мойсеїв, і сини його та жінка його до Мойсея в пустелю, де він отаборився там біля Божої гори.

6 І сказав він до Мойсея: Я, тесть твій Їтро, прийшов до тебе і жінка твоя, і обидва сини її з нею.

7 І вийшов Мойсей назустріч тестю, і вклонився до землі, і поцілував його. І запитали вони один одного про мир, і ввійшли до намету.

8 І розказав Мойсей своєму тестеві про все, що зробив був Господь фараонові та Єгиптові через Ізраїля, про всі ті труднощі, які він спіткав був по дорозі, та Господь визволив їх.

9 І тішився Їтро всім тим добром, що вчинив Господь для Ізраїля, що визволив його з єгипетської руки.

10 І промовив Їтро: Благословенний Господь, що визволив вас з єгипетської руки та з руки фараонової.

11 Тепер я знаю, що Господь більший за всіх богів, бо зробив це за те, що єгиптяни вихвалялися над ними.

12 І взяв Їтро, Мойсеїв тесть, цілопалення та жертви для Бога. І прийшов Аарон та всі старшини Ізраїлеві їсти хліб з Мойсеєвим тестем перед Божим обличчям.

13 І сталося назавтра, сів Мойсей судити народ, а народ стояв навколо Мойсея від ранку аж до вечора.

14 І побачив тесть Мойсейовий усе, що він робить народові, та й сказав: Чого ти сидиш сам один, а весь народ стоїть навколо від ранку аж до вечора?

15 А Мойсей відповів своєму тестеві: Бо народ приходить до мене запитати суду Божого.

16 Бо як мають вони справу, то приходять до мене, і я суджу поміж тим і тим, та оголошую постанови Божі та закони його.

17 І сказав тесть Мойсеїв до нього: Недобре це.

18 Справді стомишся і ти, і народ той, що з тобою, не для одного ця справа

19 Тепер послухай мого слова, пораджу тобі і буде Бог з тобою! Стій за народ перед Богом і принось справи до Бога.

20 І ти остережеш їх за постанови та за закони і вкажеш їм той шлях, яким вони підуть, і ту справу, яку вони зроблять.

21 А ти знайди серед усього народу чоловіків здібних, богобоязливих, чоловіків справедливих, що ненавидять зиск, і настанови їх над ними тисячниками, сотниками, п'ятдесятниками та десятниками.

22 І будуть вони судити народ при необхідності. І всяку складну справу вони принесуть до тебе, а якщо вона незначна, то розсудять самі. І хай вони несуть тягара з тобою.

23 Коли ти зробиш цю річ, а Бог тобі накаже, то ти втримаєшся, а також весь народ цей прийде на своє місце в мирі.

24 І послухався Мойсей голосу тестя свого, і зробив усе, що той був сказав.

25 І обрав Мойсей здібних чоловіків із усього Ізраїля, і настановив їх старшими над народом, тисячниками, сотниками, п'ятдесятниками та десятниками.

26 І судили вони народ при необхідності.