Джеймс Еллрой - Секрети Лос-Анджелеса, Джеймс Еллрой

— Сподіваюся, сьогодні ввечері все буде інакше. Сьогодні після нашого скромного подвійного побачення ми поїдемо із Карен на вечірку «Жетона честі», а потім нарешті десь усамітнимося.

Лоу покрутив у пальцях ланцюжок.

— Джеку, а скажи-но, Джоан тільки розігрує з себе нечіпаху чи за нею справді впадають орди чоловіків?

Джек задумливо повертів у пальцях ножа.

— Скажімо так: вона користується популярністю, але всі ці історії про кінозірок — плітки. Так що не вішай носа. — Про кінозірок?

— Брехня, Еллісе. Красиві історії, але цілком вигадані.

— Гаразд, Джеку. Дякую, що погодився зустрітися сьогодні. Упевнений, що ви з Карен допоможете нам із Джоан проламати цей лід у стосунках.

— Що ж, не гаймо часу.

Жінки чекали в окремому кабінеті в ресторані «Дон Бічкомбер».

— Елліс Лоу, Карен Морроу та Джоан Морроу, — відрекомендував їх одне одному Джек. — Елліс та Джоан — прекрасна пара, чи не так, Карен?

— Привіт, — сказала Карен, навіть не подаючи руки.

Це вже шосте їх побачення, однак усе, що вона дозволила, — поцілунок у щічку на прощання.

Лоу сів поруч із Джоан; Джоан взялася уважно його розглядати, шукаючи в обличчі ознаки єврейства.

— Ми з Елісом вже стали друзями по телефону. Чи не так?

— Точно, — промовив Лоу своїм відпрацьованим у судах баритоном.

Джоан допила свій келих.

— А звідки ви з Еллісом одне одного знаєте? Хіба ж прокуратура і поліція співпрацюють настільки тісно?

Джек ледве притлумив у собі смішок і фразу: «Я просто в єврейчика на побігеньках».

— Ми разом розслідуємо злочини. Я знаходжу докази, а Елліс висуває звинувачення.

З’явився офіціант. Джоан замовила пунш «Островитянин», Джек попросив кави, Лоу забажав мартіні «Біфітер». Карен мовчки накрила свій келих долонею.

— А мені здавалося, що після «Кривавого Різдва» між прокуратурою та копами непрості стосунки. Ні?

— Звичайно, ні, — швидко відповів Лоу. — Співробітники поліції охоче співпрацюють із нами, бо так само хочуть, аби зловмисників було покарано належним чином. Правда, Джеку?

— Звичайно. Те, що сталося — справжня ганьба для поліції Лос-Анджелеса.

Офіціант приніс напої — і Джоан влила в себе пунш за три великих ковтки.

— Ти ж там був, Джеку, правда? Тато каже, що відтоді, як від тебе пішла друга дружина, ти не пропускаєш гулянок на Святвечір у відділку.

— Джоані! — перебила її Карен.

— Так, я там був, — відповів Джек.

— І звісно ж, завдав пару справедливих ударів?

— А більше мені робити нема чого, як у таке лайно лізти. Вони того не варті.

— У тому сенсі, що після цього про тебе навряд чи написали б героїчну статтю в газеті?

— Джоані, заспокойся. Ти напилася.

Лоу нервово схопився за краватку; Карен взяла в руки попільничку. Джоан голосно досьорбала свій пунш.

— Ай, ці тверезюки завжди такі нудні й правильні. А що, сержанте, на гульки у відділок ти почав ходити після того, як тебе покинула твоя перша дружина?

— Ах ти ж сучко! — стиснула Карен попільничку, аж побіліли пальці.

Джоан розреготалася.

— Якщо ти шукаєш собі копа-героя, то рекомендую тобі хлопця на ім’я Екслі. Він принаймні ризикував своїм життям за цю державу. Звичайно, Джек — красунчик і лапочка, але хіба ж ти не бачиш, який він насправді?

Карен жбурнула в сестру попільничку. Та, зрикошетивши об стіну, впала на коліна Еллісу Лоу. Елліс із головою поринув у меню; сучка Джоан зловісно примружилася. Джек схопив Карен за руку й потягнув геть із кабінету.

Дорогою до «Верайєті Інтернешнл Пікчерз» Карен безупину сварилася на Джоан. Джек припаркувався біля знімального майданчика «Жетона честі»; зсередини гучно лунала музика у стилі кантрі.

— Батьки звикнуть, — зітхнула Карен.

Джек увімкнув світло в машині. У дівчини темне хвилясте волосся, бліде обличчя всипане ластовинням, трошки неправильний прикус.

— До чого звикнуть?