Леся Найденко - Тисяча причин для розлучення, Леся Найденко

Глава 10

- Сонечко! Вибач! – я викинула балончик, наче зникнення речдоків зніме з мене відповідальність за скоєне. – Як ти? Боляче? Принесіть води!!!

Мацицько піднявся на ноги, сплюнув кров на підлогу.

- В тебе зовсім дах поїхав?! – вигукнув до Єгора. – Ти що тут влаштував? Цирк на дроті…

- На вулиці поговоримо, - прогарчав коханий, а потім обернувся до мене. – І з тобою теж.

Мені стало ще страшніше. Я ж нічого поганого не зробила, за відчуттями наче Батьківщину зрадила. Навіть забулась, що буквально кілька хвилин тому сама хотіла наваляти Єгору.

Ми утрьох вийшли на свіже повітря. В тиші думалося легше, та й відсутність десятків зацікавлених поглядів трохи заспокоювала. Я купила пляшку води, Єгор, не дивлячись мені в очі, узяв її та вмився.

- То де твоя сестра, Мацику? Га? – завівся наново, як тільки оклигав. - Щось я її не помітив.

Вітя подивився на мене, немов хотів порадитись, чи варто розкривати усі карти. Я лише розвела руками. Таємний план – це, звісно, круто, але ми опинились у дуже невигідному положенні. Іноді краще відступити, щоб не ускладнити ситуацію ще більше.

- Сестри немає. Я покликав Таню, бо мені була потрібна її допомога.

- В чому?

- Вона мала… Звести нас з Сонею.

Єгор закотив очі.

- Найтупіше виправдання, що я чув! Соня була зі мною.

І тут мене розірвало. Роль жертви обставин відійшла на другий план, а на арені з’явився Халк-руйнівник. Це що, вбіса, за тактика? Вирішив напасти першим, хоч у самого рильце в пушку! Ні, милий, такого не буде!

- А якого лисого Соня була з тобою? Кішка з дому, миші в танець? Чи ти зовсім страх загубив, якщо приводиш коханку прямо додому?

- Яку коханку, Таню? В тебе параноя! Вона просто допомагала мені.

- Ти диви, яка стахановка! Мрія, а не працівниця.

- Та запитай у мами, якщо не віриш!

- О… Твоя мама напевно на сьомому небі від щастя! Не здивуюсь, якщо вона вам вже свіженьку постіль постелила і свічки підпалила, щоб «працювалося» краще.

- Що ти несеш?.. Блін, я тебе не впізнаю. Тут ішачиш з ранку до ночі, щоб ти ні в чому собі не відмовляла, а в результаті стаєш винним у всіх смертних гріхах!

- Мені не потрібні гроші. Я прекрасно забезпечувала себе сама, поки не кинула це заради тебе!

- І тепер мстишся мені, гуляючи з моїм шкільним другом?

Вітя хотів щось заперечити, але не встиг вставити й слова.

- Я лише намагаюсь врятувати наш шлюб! – пояснила я. - Поки Соня остаточно не зруйнувала його.

- Цікаво… Ти збрехала мені, щоб піти на побачення з іншим чоловіком, розважалась тут з ним, а винна знову Соня.

Мацицько прокашлявся, привертаючи увагу до себе.

- То було не побачення, а спецоперація! – витягнув шпаргалку й, підсвітивши ліхтариком, дав почитати її Єгору.

- Це що за інструкція юного пекапера?

- Твоя дружина вчила мене зваблювати дівчат, - пояснив Вітя, але й сам зрозумів, наскільки паршиво це прозвучало. – Тобто Соню. Мені більше не було до кого звернутись. Тому, якщо хочеш когось звинуватити, то вали все на мене.

Я подумки подякувала Мацицьку. На фоні мого істеричного чоловіка він виглядав навіть дуже шляхетно.

- Будемо вважати, що на цей раз я повірив… - процідив Єгор. - Але якщо ти знову вирішиш втягнути Таню у свої шури-мури, то мало не покажеться.

- Не нападай на нього! Я навпаки була рада допомогти, бо сподівалась, що після цього Сонька перестане липнути до тебе, як реп’ях до дупи.

- Знову одне й те ж саме… - Єгор узявся за голову. – Тобі самій не набридло?

- Набридло! Ти навіть не уявляєш наскільки, - я була за крок від того, аби розревітись удруге.

Вітя знову поліз за серветками, але я кинула на нього такий погляд, що він завмер на місці. Ще не вистачало йому проявляти турботу про мене на очах у Єгора.

- Мені одного не зрозуміло, - заговорила, коли трохи заспокоїлась. – Хто напоумив тебе припхатися сюди?

- Інтуїція.

- Не бреши!

- Яка різниця? Головне, що я прийшов не дарма.

- Мама чи Соня?

- Соні подзвонили подружки й розповіли, що Мацик розважається з якоюсь блондинкою.

Вітя розплився у блаженній усмішці.

- То вона таки приревнувала мене! План спрацював, хоч не так, як ми розраховували.

Єгор лише скривився.

- Це типу моя дружина була замість «гарячої кралі»?

- Так вийшло…

Нависла довга пауза, поки хлопці думали пробачати одне одного чи знову бити морди.

- Гаразд, - видихнув дільничний. – Пішли по домах. Я вже навідпочивався.

Єгор кивнув у відповідь.

- Ти йди. А у нас ще є незавершена справа.

У мене знову мороз пішов по шкірі. Що ще? Влаштує мені очну ставку з Сонею? Я ж тоді точно їй наваляю так, що мене з Куманіців будуть гнати вилами.

- Яка? – прошепотіла.

- Я, виходить, зіпсував тобі вечір. Тому ми повернемось на дискотеку та все надолужимо, - Єгор узяв мене за руку та поцілував у зап’ясток. – Знаєш, що у нас казали дівчатам, коли запрошували на танець?

- Що

- «Мала, цей мєдляк мій»!

- Мала не проти потанцювати з першим хлопцем на селі, - засміялась я. – Але тільки після того, як він попросить вибачення.

- Пробач, Таню. Я погарячкував… Просто мені навіть боляче уявляти тебе з іншим.

- Ото тепер розумієш, як воно мені увесь цей час, - зітхнула я. - Заприсягнись, що не маєш коханки.

- Присягаюсь. Я люблю тільки тебе.

Мацицько пішов додому, а ми залишались в клубі до самого завершення дискотеки. Я обіймала свого чоловіка, вдихала аромат терпких парфумів і вдавала, що не помічаю як він відтоптує мені ноги. А за кілька вулиць від нас Соня зі свекрухою скреготіли зубами від злості. Цей раунд вони з тріском програли. 

Ми лежали під відчиненим вікном, вдихали духмяне нічне повітря та раділи, коли на нас віяло вітерцем. Після дискотеки відчувалась приємна втома. Зовсім не така, як після кількох годин рачки на городі. Я вже почала забувати, наскільки круто можна відриватися, коли не думаєш, що на світанку тебе розбудять мити вим’я корові чи прибирати у свинарнику.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍