Микола Капустянський - Похід українських армій на Київ-Одесу 1919, Микола Капустянський

Одинадцятого червня большевики, закінчивши перегруповання, переходять до контрнаступу й атакують на цілому фронті групи Волинську і С.С. Головний удар завдають вони по правому фланзі С.С., щоб відкинути цю групу на південний захід від залізниці, чого вони й досягли. Бої відзначаються надмірною запеклістю і впертістю. 9-та залізнича дивізія з одним полком С.С., що оперувала на правому флангу (С.С.) дала большевикам жорстоку вiдсіч (згідно з большевицькими радіозвітами в районі В. Пузірки – Антоніни обі сторони ходили на багнетні атаки), але понесла й сама великі втрати і відійшла.

12-го червня большевики все ще натискають на правий фланг С.С. Їм повелося захопити важливий вузол, а саму переправу на р. Понорі біля Кульчин, звідки веде найкоротший шлях до переправи на р. Случ і на Проскурів. Староконстантинів лишається ще в наших руках, і большевики скеровують на нього лише незначні сили при підтримі 2-ох бронепотягів.

Волинська група відводить свої ар'єргарди за р. Горинь та не тільки успішно відбиває за цим рубежем всі большевицькі атаки, але навіть в районі Ланівці Північна дивізія цієі групи разом з юнацькою школою переходять в контрнаступ і відкидають большевиків на захід.

Пляни нашого командування.

Штаб Дієвої армії, узгляднюючи обставини, вирішуе: 1) відтягти свої північні розтягненi групи (С.С. і Волинську) на р. Случ і стримувати на цьому сильному водяному рубежі наступ большевиків; 2) для контр-наступу зосередити дві дивізії Запорізької групи в районі Староконстантинів-Красилів і звідси ударити у ліве крило большевицької групи, що загрожувала нам.

Командувач Запорізької групи поділяв цю думку і мав бажання помогти північним групам (переговори полк. Капустянського з полк. Сальським через апарат).

3) Напрям Жмеринка-Проскурів активно прикривати лише одною дивізією Запорожців; 4) Другою та третьою дивізіями провадити далі на схід енергійний наступ з метою притягнути на себе резерви ворога: а) Другою дивізією – на Бар і далі на ст. Комарівці для безпосередньої загрози Жмеринці, а також, щоб занявши ст. Комаринці, звільнити для маневру і ту дивізію Запоріжців, що прикривала Проскурів зі сходу; б) 3-ою дивізією перерізати залізничу лінію Жмеринка-Могилів і вийти на фронт ст. Котюжани-Джулин; 5) енергійно провадити далі мобілізацію, особливо в південній частині Подільської губернії, для поповнення військових частин; 6) все зайве з Проскурова евакувати до Кам'янця Подільського.

Розпорядження.

Для успіху цієї перегруповки С.С. було конче потрібним заволодіти знову селом Кульчин, звідки большевики були вдвоє ближче до переправ на р. Случ, а ніж ліве крило групи С.С.

Тому групі С.С. наказано в ніч з 12-го на 13-го червня відбити Кульчин від большевиків.

Штаб Армії дає полк. Сальському розпорядження пересунути його резерву на р. Бужок, на північ від Проскурова для його прикриття. Для підтриму групи С.С. в Староконстантинів вислати наш бронепотяг.

Бої 12.VI. і 13.VІ.

На фронті групи С.С. контратака Кульчин в ніч з 12-го на 13-го червня свіжим загоном Сушка, що прибув з Запорізької групи і частинами 9-тої Залізничої дивізії успіху не мала.

13-го червня відбувається дальший відхід груп С.С. і Волинської на призначений для них рубіж.

Бої 14.VI. Цікаве тактичне становище. Сх. ч. 12.

14-го червня після впертих боїв 6-та Запорізька дивізія здобуває с. Деражню. Вона захоплює багато різних трофеів, а особливо вогнепальні припаси, що нам були так дуже потрібні. 8-ма Запорізька дивізія своєю кіннотою здобуває місто Лятичів і нав'язує зв'язок з повстанцями цього повіту.

2-га дивізія після бою опанувала Єлтушків, а 3-тя дивізія Нову Ушицю.

14-го червня точаться гарячі бої за переправи на р. Случ і утворюється цікаве тактичне становище. Большевики, переслідуючи праве крило С.С., на ранок 14-го підходять до Красилівської і Чернелівської переправ, зайнятих уже частинами 9-тої дивізії, скорострільним загоном Сушка та кіннотою С.С. (Борис). До обід большевикам після сильних атак щастить сфорсувати переправи при Чернилівці і Дубищах. Одначе Сушко ще мужньо тримається; 9-та дивізія теж непохитно відбиває атаки. Вже до поля бою наближаються головні сили Січовиків. Вони одержали завдання міцно обсадити переправи на Случі від Кузьмина до Сорокодуб.

По північному та південному берегах Случі до Чернелівської переправи підходять в колонах 4-тий та 3-тій полки С.С. Командир 4-го полку бачить всю картину бою, бачить колону 3-го полку і загін Сушка, що завзято бореться. У большевиків деяке замішання через несподівану появу нових партнерів. Наші шанси на успіх зростають.

А в дійсності командири 4-го і 3-го полків рішучо… повертають свої полки і відходять з поля бою у південно-східньому напрямку. Такий несподіваний фінал додає нової енергії большевикам і вони остаточно зламали героїчний спротив Р. Сушка, заняли Слобідку і повели наступ в напрямку на Миколаїв до переправ на р. Бужок. Врятовує становище начальник штабу С.С. підполковник Безручко. Він виїжджає до полків і стримує большевиків на північному березі р. Бужка.

9-та дивізія стійко оборонила свої позиції біля Красилівських переправ і тільки дещо загнула своє ліве крило. 1-ий Полк С.С., що проходив через Кразилів підчас розпаду бою, також не подав допомоги 9-тій дивізії, не вважаючи на прохання командира її.

Волинська група північної дивізії вийшла до переправи на р. Случ, відкинувши свій лівий фланг на південний захід. Холмська дивізія Волинської групи не обсаджує визначеного їй рубежу, а відходить на південний схід.

Взагалі лівий фланг Волинської групи дуже загнуто.

Большевики, переправились через р. Случ енергійно розвивають успіх і закріплюють за собою здобуті переправи.

Становище Української Армії погіршало; головний рубіж для оборони прорвано і повстала загроза Проскурову. Наші ж ударні групи ще не встигли зосередитися. Бої на схід від Проскурова точилися далі і негайно взяти більше, ніж одну дивізію було небезпечно.

Наш контрманевр. Події 15. VІ.

Вирішено підтягнути 7-му Запорізьку дивізію в район Красилова і 15. червня перейти в наступ: з південного сходу 7-ою Запорізькою і