Михайло Юхимович Зуєв-Ординець - "Панургове стадо"

охоплену несподіваним припадком гострого божевілля, уявіть випущений на волю багатомільйонний Бедлам, що в несамовитій злобі знищує сам себе. Який жах, який кошмар, і разом з тим як це чудово і велично! Ідея… «газу божевілля» захопила мене, і я почав працювати в цій галузі, та незабаром дізнався, що гази, які спричиняють божевілля, вже відомі. Проте їх застосування в війні заборонено нашими політиканами на тій підставі, що це, мовляв, «ганебна зброя, яка поставить проти нас весь світ». Яка дурниця! Якщо так міркувати, то взагалі вся хімічна війна — величезна ганьба! Але на війні всі засоби хороші, крім поганих. Чому можна морити людей з окопах отруйними газами, наче тарганів у шпарках, чому можна на все життя калічити людину невигойними виразками, а позбавляти розуму не можна? Спірне питання — що гуманніше. Проте облишмо це…

4. «Несамовитий Роланд»

— Переконавшись, що над газом божевілля працювати нема смислу, — говорив Хеншоу, — я повернув свої дослідження в інший бік. Коли заборонено зводити людей з розуму, то чи не можна винайти засіб, який викликав би тимчасове психічне захворювання, хоча б так зване транзиторне божевілля? Психічна хвороба, розладнуючи уяву і волю, може спрямувати розумову діяльність і окремої людини, і юрми в бажаному для нас напрямку. Ви розумієте мою основну думку? — звернувся Хеншоу до співбесідників, помітивши напружені зморшки на лобі Раткліфа.

— Розповідай далі, - глухо обізвався Брентон.

— Гаразд. Але тепер буде легше зрозуміти мене. Кажучи коротше і простіше, я прийшов до висновку, що в природі повинні бути засоби, які викликали б тимчасове божевілля і нав’язували б людині на цей період якусь манію або ідею. Тепер зрозуміло? Візьмімо хоча б загальновідому манію переслідування. Коли її посилити, поглибити, то вона може перерости себе і перетворитися в манію страху, паніки. Я знову звертаюсь до вашої уяви, і, якщо вона у вас багата, ви легко зможете намалювати собі таку картину. Батальйони, полки, дивізії, цілі армії, охоплені незрозумілим жахом, темним тваринним страхом, тікають, залишаючи укріплення, кидаючи обози і зброю. Натовп збожеволілих від страху людей мчить, змітаючи на своєму шляху мирні села, міста, цілі провінції. І раптом, як тварина, що вдарилась об стіну, люди зупиняються в подиві. «Чому вони тікали? Звідки цей непояснимий страх?..» Ви, звичайно, догадуєтеся, що засіб перестав діяти. Люди знову стали нормальними, але шкода, заподіяна панікою, вже непоправна, — ворог у серці країни. А потім новий бій без найменшого опору. Хіба це погано?

Помітивши в очах співбесідників гостру допитливість і навіть захоплення, Хеншоу остаточно ввійшов в азарт. Він метушився по веранді, наштовхуючись на стіни, поручні, перекидаючи стільці, що потрапляли під ноги.

— Хіба це не чудово, питаю я вас? Дякуючи… «газу боягузтва», війна, мов казкова єхидна, зжере сама себе. Не може бути війни, коли одна з ворогуючих сторін ухиляється від боротьби. Країна, яка володіє… «газом боягузтва», володітиме світом!

Хеншоу сів у шезлонг, витираючи піт, що виступив від збудження, і втомлено й знесилено вів далі:

— Словом, я почав працювати над відкриттям «газу боягузтва». Не розповідатиму, скільки праці і коштів забрало в мене визначення інгредієнтів цієї дуже складної сполуки. Нарешті, я знайшов складові частини і з’єднав їх. І уявіть моє здивування, коли в результаті хімічної реакції в мене вийшло…

— У тебе вийшло щось схоже на ліверну ковбасу замість «газу боягузтва». Правда ж? — зареготав Раткліф. — Кажи вже відверто!

Хеншоу з досадою відмахнувся.

— Ні! Невдачі я не зазнав, навпаки, несподівано здобув повну перемогу. Я одержав газ без кольору, смаку й майже без запаху. Його можна було б назвати «газом хоробрості». В людини, яка вдихнула мого газу, перед очима стелеться кривавий туман, вона не відчуває нічого, крім дикої засліплюючої жадоби до вбивства і знищення. Одинокий солдат під впливом мого газу, не вагаючись і не роздумуючи, піде на цілий полк. Його штовхатиме вперед несвідоме, несамовите бажання вбивати, нищити таких, як сам! А якщо нагазувати полк, то він, кинувшись до ворожих окопів, наповнить їх фаршем з рваного, рубаного і стріляного людського м’яса!.. Ну, скажіть тепер, хіба я не здобув перемогу? — знову збуджено вигукнув Хеншоу. — Ви побачите на власні очі, як куплена мною полохлива банда перетвориться в стадо левів. За одним тільки моїм наказом рота без вагання піде в лоб на кулемети.

— Але заради чого солдати підуть на вбивство і смерть? — спитав Брентон, уникаючи погляду полковника. — Яку маячну ідею ти їм увіб’єш в голову за допомогою свого диявольського винаходу?

— Ніякої ідеї! — схопився з місця Хеншоу. — Проти будь-якої ідеї можна знайти паралізуючу контрідею, і тоді мій газ стане дурницею. Тільки сліпа жадоба крові і вбивства! В цьому, власне, і полягає велика цінність мого «Несамовитого Роланда»[9].

— Що ти сказав, Сол? — здригнувся романіст.

- «Несамовитий Роланд» — так назвав я свій нововідкритий газ на честь Роланда, вірного захисника Карла Великого.

— Яка гидота! — промовив бридливо Брентон і, підвівшись, відійшов до поручнів веранди. Він глянув на бухту, на старий пахкаючий пароплавчик, який раз у два тижні прибував у Колону, і