Лі Бардуго - Шістка воронів

бізнес пішов на спад. А тепер він ходить до тебе, то, може, скоро все зміниться?

Ніні не потрібне було ліжко, бо вона спеціалізувалася на емоціях. Працювала з радістю, незворушністю, упевненістю. Більшість Корпуснійців Гриші зосереджувалися на тілі, — убивали або зцілювали, — але Ніні потрібна була така робота, щоб залишитися в Кеттердамі й подалі від проблем. Тож замість того, щоб ризикувати життям і заробляти великі гроші в якості найманого вбивці, вона вповільнювала серцебиття, допомагала глибше дихати й розслабляти м’язи. Окрім цього, дівчина мала невеличкий бізнес — працювала Краяльницею й знала всі зморшки й другі підборіддя керчинських багатіїв. Але основним джерелом прибутку залишалася робота, де вона змінювала настрої. Люди приходили до неї самотніми, згорьованими, безпричинно засмученими, а йшли, отримавши рятівний круг і відкинувши всі турботи. Ефект не був тривалим, але іноді ілюзії щастя було достатньо, щоб її клієнти відчули, що можуть зустріти завтрашній день. Ніна стверджувала, що тут уся справа в залозах, але Каза не хвилювали подробиці, поки вона з’являлася тоді, коли була йому потрібна, і вчасно сплачувала Перу Гаскелю його відсоток.

— Думаю, ти побачиш зміни, — відповіла дівчина. Вона з’їла останнє тістечко, задоволено облизала пальці, виставила тацю за двері й подзвонила у дзвіночок, котрий викликав покоївку. — Ван Акстер почав навідуватися сюди наприкінці минулого тижня й відтоді не пропустив жодного дня.

— Чудово, — Каз подумки нагадав собі придбати знецінених акцій Ван Акстерової компанії. Навіть якщо настрій чоловіка змінюється в результаті Ніниних маніпуляцій, незабаром справи в бізнесі покращаться. Він трохи повагався, а потім усе ж таки сказав: — Ти покращуєш його самопочуття, звільняєш його від скорбот і таке інше… але чи можеш ти змусити його зробити щось? Скажімо, забути свою дружину.

— Змінити звивини його мозку? Не верзи дурниць.

— Мозок — усього-на-всього орган, — Каз процитував Ван Ека.

— Так, але надзвичайно складний. Контролювати чи змінювати думки іншої людини… що ж, це не те саме, що вповільнювати її пульс чи вивільняти гормони для зміни настрою. Складне завдання: надто багато невідомих змінних. Жоден Гриша на таке не здатний.

«Був», — додав подумки Каз.

— То ти лікуєш симптом, а не причину?

Вона знизала плечима:

— Він уникає смутку, а не лікується від нього. Якщо я його єдина надія, то він ніколи не забуде про смерть дружини.

— То, може, ти запропонуєш йому рухатися власним шляхом? Знайти нову дружину й припинити приносити сум до твоєї кімнати?

Дівчина провела щіткою по русявому волоссю й подивилася на Каза в дзеркало.

— Пер Гаскель планує пробачити мені мій борг?

— Навряд чи.

— Тоді Ван Акстер горюватиме так, як йому заманеться. За півгодини в мене наступний клієнт, Казе. У чому річ?

— Твій клієнт зачекає. Що ти знаєш про юрду парем?

Ніна знову здвигнула плечима.

— Лише чутки, але й вони видаються мені нісенітницею.

Якщо не враховувати Раду Потоків, у Кеттердамі працювало небагато гришників, і всі вони знали одне одного й радо ділилися інформацією. Більшість із них переховувалися від чогось, прагнули уникнути уваги работорговців і не викликати зацікавлення равканського уряду.

— Це не просто чутки.

— Верескуни, котрі літають? Плинороби, що обертаються на туман?

— Творці, які перетворюють свинець на золото. — Він заліз до кишені й передав їй шматочок жовтого металу. — Це правда.

— Творці виготовляють тканини, клопочуться про метали й матерію. Але вони не можуть перетворювати одне на інше. — Вона піднесла зливок до світла. — Ти міг узяти його де завгодно, — сказала дівчина точно так само, як і він заперечив Ван Екові кілька годин тому.

Не чекаючи на запрошення, Каз сів на оксамитову канапу й витягнув хвору ногу.

— Юрда парем існує, Ніно, і якщо ти досі той добрий малий солдат Гриші, за якого я тебе маю, то захочеш почути, на що вона перетворює людей на кшталт тебе.

Ніна покрутила шматочок золота в долоні, потім щільніше затягнула халат і вмостилася на краєчку канапи. Каз знову зачудувався її трансформацією. У цих кімнатах вона грає роль, яка подобається її клієнтам, — могутньої Гриші, майстра своєї справи. Але коли сидить тут, заховавши під себе п’яти й насупившись, стає схожою на себе справжню — на сімнадцятирічну дівчинку, котра виросла в неоподатковуваних розкошах Маленького Палацу, а тепер опинилася далеко від дому й ледве може впоратися з кожним наступним днем.

— Розказуй, — запропонувала вона.

Каз почав оповідати. Він змовчав про особливості Ван Екової пропозиції, але розповів їй про Бо Юл-Баюра, юрду парем й особливо наголосив на нещодавній крадіжці равканських військових документів.

— Якщо все це правда, Бо Юл-Баюра треба знищити.

— Ми маємо іншу роботу, Ніно.

— Ідеться не про гроші.

Ішлося завжди про гроші. Але Каз знав кілька інших слабких місць, на які можна було натиснути. Ніна любила свою країну та її людей. Вона досі вірила в майбутнє Равки й Другої армії — військової еліти Гриші, котру було майже знищено під час громадянської війни. У Равці Нінині друзі вважали її мертвою, жертвою фієрданських мисливців за відьмами, і сьогодні вона хотіла, щоб так усе й залишилося. Але Бреккерові було відомо, що вона мріє одного дня повернутися додому.

— Ніно, ми збираємося викрасти Бо Юл-Баюра, і для цього мені потрібен Корпуснієць. Ти маєш бути в моїй команді.

— Хай би де він ховався, якщо ви його знайдете, пам’ятайте: залишити його серед живих — найвищий ступінь безвідповідальності. Моя відповідь: «Ні».

— Він не ховається. Фієрданці тримають його в Льодовому Дворі.

Ніна помовчала, потім сказала:

— Що ж, тоді можеш уже вважати його мерцем.

— Торговельна Рада не погоджується з тобою. Вони б не наражалися на неприємності та не обіцяли б таку винагороду, якби гадали, що Юл-Баюра вже знешкодили. Ван Ек справді непокоївся. Я бачив це на власні очі.

— Той крамар, із яким ти розмовляв?

— Так, він уважає, що розвідка має правильну інформацію. Якщо ні, я візьму удар на себе. Але якщо Бо Юл-Баюр живий, хтось мусить викрасти його з Льодового Двору. Чому б це не зробити нам?

— Льодовий Двір, — повторила Ніна, і Каз зрозумів, що в її голові картинка почала складатися. — Але тобі потрібен не лише Корпуснієць, чи не так?

— Ні, мені потрібен хтось, хто знає Льодовий Двір ззовні й ізсередини.

Вона звелася на ноги й почала міряти кімнату кроками, притримуючи руками край халата, що розвівався.

— Ти маленький негідник, тобі це відомо? Скільки разів я приходила до тебе й благала допомогти Матаясові. А тепер ти хочеш чогось…

— Пер Гаскель не благодійна організація.

— Не звертай із дурної голови на людську, — розлютилася Ніна. — Якби ти хотів допомогти,