Вікторія Грош (Rouce) - Під іншим небом, Вікторія Грош (Rouce)

— Наступного разу навчиш нас таке готувати — сказала Єва — бо це дійсно смачно. А зараз думаю, приберемо все та пограємо у настільні ігри, адже до Нового Року ще дві години.

Дівчата почали все прибирати, мені стало не зручно, тому я запропонувала свою допомогу, але вони сказали, щоб я відпочивала. Тож я сиділа весь час біля Дена та слухала розмову хлопців. Вони почали обговорювати щось не зрозуміле для мене. І розуміти про що вони розмовляють я не стала. Дівчати повернулись у вітальню Міра сіла на диван, а Єва сіла біля Артема, і він її обійняв, що мене здтвувало.

— Хіно, можна поставити тобі запитання? — запитала Єва, я кивнула головою, що так — тільки не ображайся, добре? А чому ти святкуєш Новий Рік в Україні, а не поїхала в Японію?

— Я хотіла поїхати в Японію — я весь час розмовляла з виразним акцентом, хоча вчусь розмовляти правильно — навіть квитки були, але прямого рейсу не було — я сумно подивилась на Єву — а через країну в якій повинна бути пересадка...

— Там неможливо літакам не злетіти не приземлитись. І квитки не вдалось змінити — продовжив Ден.

— Сумно якось.

— Я скучила за родиною — закривши обличчя руками сказала я та зрозуміла, що скоро почну плакати.

— Я тебе розумію як ніхто інший у цій кімнаті — сказала Єва, я прибрала руки з обличчя та подивилась на дівчину — річ у тім, що в цьому великому будинку я живу одна... ну майже. Я своїх батьків не бачила три роки. Вони у Португалії живуть, а у мене немає можливості поїхати туди, а вони весь час зайняті. Ось тільки Артем біля мене, живе зі мною — її розповідь мене трохи заспокоїла, значить я не одна така, але все ж сумно.

Після цієї розмови ми все ж почали грати в ігри, грали в якусь гру, де треба будувати міста. Ми з Деном набрали більше за всіх балів. За десять хвилин до опівночі Єва з кухні винесла торт та шампанське. Артем подивився на цей торт та почав сміятися.

— Єва готує смачні торти. Мені вони дуже подобаються. З такими темпами у мене скоро з’явиться цукровий діабет — сказав він, а всі почали сміятися, тільки я не дуже зрозуміла цього жарту. Тож Іван налив у келихи шампанське, не питаючи мене налив й мені, бо це як виявилось традиція.

— Не знаю як у вас, але у нас під бій курантів треба загадати бажання. І воно повинно здійснитися у наступному році.

Тож за декілька секунд всі почали кричати:

— Три, два, один...

— Всіх з Новим Роком! — голосно сказала Міра, всі випили шампанське, я ж повторила за всіма. Ми поїли тортик, який приготувала Єва. І після цього Міра вирішила мене з Деном сфотографувати на фоні ялинки, щоб була пам’ять про мій перший Новий Рік в Україні. Ми стали біля ялинки. Міра подивилась на нас.

— Ви серйозно? Обійміться, що ви як не рідні... — я не думала обіймати Дена, але раптом Міра сказала ще одну фразу, яка вибила мене з рівноваги — обійміться, ви ж зустрічаєтесь, а закохані завжди оіймаються.

— Ми не зустрічаємось — сказала швидко я, Ден лише посміхнувся. А Міра подивилась на нас здивовано.

— Ви серйозно?

— Так — сказав Ден, хоча в його очах я побачила ніби якийсь сум, не знаю.

— І все ж, обійміться! — приказним тоном сказала подруга Дена. Нам нічого не залишилось як обійнятись. Міра нас сфотографувала, а після ми почули голос Єви.

— Пішли дивитись на салют!

Ми вийшли в коридор та одягли верхній одяг та вийшли на вулицю. Відійшли від будинку на декілька метрів та почали дивитись на салют. В цей час до мене підійшов Ден та подивився на мене. Я стою та трохи дрижу, бо чомусь стало трохи прохолодно.

— Ти змерзла?

— Ні все нормально — сказала я, а Ден подивився на мене здивовано.

— Не правда — він підійшов до мене ззаду та міцно обійняв мене. Мені й справді стало трохи тепліше, але стало ніяково. Мене хлопець обійняв при всіх, а це якось дивно — ось так здається краще, правда? Стало тепліше?

— Так — прошепотіла я. На нас в цей час подивилась Міра та тихо сказала, але я почула це.

— Стільки ніжності. А казали, що не зустрічаються — вона тепло усміхнулась.

Стоячи в теплих обіймах одногрупника, я зрозуміла, що цей Новий Рік, я ніколи не забуду. Ці всі традиції, нові не знайомі страви, це все було дуже не звично, але цікаво.