Сніжана Якимчик - Клеймо нареченої , Сніжана Якимчик

— Якщо це буде потрібно. Але для початку...

Він зробив крок уперед.

Я теж відступила, поки не відчула, що вперлася спиною в стіну. Його пальці ковзнули вздовж моєї шиї, змушуючи мене здригнутися.

— Думаєш, я не бачу, як ти провокуєш мене?

— Я нічого не роблю! — прошипіла я, намагаючись звучати впевнено.

— Ні? — його тон змінився на майже грайливий. — Тоді навіщо ці погляди? Навіщо ці втечі? Чи ти просто хочеш, щоб я погнався за тобою?

Моє серце гупало так голосно, що здавалося, він його теж чує.

— Ти надто багато собі уявляєш, — тихо відповіла я.

Його пальці легенько, але наполегливо торкнулися мого підборіддя, змушуючи мене зустріти його погляд.

— Ти ще не знаєш, що таке справжнє покарання, Еліано, — прошепотів він. — Але повір, я можу навчити тебе.

Повітря між нами стало гарячим. Я знала — він не відступить. І, можливо, саме цього він і чекає від мене: страху, покірності… або ж ще більшої боротьби. Але цього разу я не знала, чи вистачить у мене сил.