Леля Карпатська - Обіцяна, Леля Карпатська

Іноді Ляна злилася на чоловіка. Їй здавалося, що він не був у такому ентузіазмі, як вона.

— Ну, то ж його четверта дитина, — скептично відповідала мама. — Він звик.

За останні кілька місяців жінка ніби змирилася з обранцем доньки. Навіть тихо раділа, що скоро стане бабусею. Маргарита Сергіївна зробила копію фото у кульбабовому полі і сховала в один з підручників тригонометрії. Час від часу жінка витягала світлину, ніжно проводила пальцем по зображенню Ляни і важко зітхала.

Літо минуло швидко, залишаючи після себе теплі спогади. Згодом Ляна докоряла собі, що через власну безвідповідальність не помітила перших змін.

— А чи вони були? — спитає пізніше лікар.

— Були. Я просто не хотіла помічати.

Ще під час медового місяця Євген кілька разів забував заправити авто. Ляна списала це на клопоти через весілля. Згодом, коли вони поверталися до міста, чоловік не зміг зорієнтуватися по сигналу GPS. Дівчина пожартувала, сказавши, що технології не для пенсіонерів. Тоді вони сміялися, проте сміх Євгена був силуваний та тривожний. Він пригадав свого батька, в якого все починалося так само.

Через тиждень після початку нового навчального року в університеті, Євген пішов на лікарняний. Чоловік не зізнався Ляні, у чому полягала проблема. Він до останнього не хотів приймати правду про свою хворобу.

— То що сказали? — спитала схвильована молода дружина, зустрічаючи його на порозі дому.

— Тиск, нерви. Проп’ю вітаміни і все налагодиться, — Євген обійняв Ляну.

Обійми були на кілька секунд довшими, аніж зазвичай, проте дівчина не помітила.

— Нічого. Ми зможемо проводити більше часу разом, адже тепер я працюю з дому. До того ж, наступного вівторка у нас другий скринінг. Ми дізнаємося стать нашого малюка!

Євген дивився на щасливу дружину, проте розділяти її радість ставало дедалі важче. Він картав себе, що не змусив її зробити аборт, коли то ще було можливо. Ненавидів себе, що взагалі одружився, адже цим він прирік її на страждання.

Спочатку йому вдавалося приховувати симптоми. Ліки, які виписав лікар, виявилися дієвими, тому на певний час професору навіть вдалося повернутися до роботи. Через часті обстріли університет вкотре перевели на дистанційну форму навчання. Перша половина дня у їхній сім’ї минала в атмосфері науки. Ляна в спальні давала приватні уроки англійської, а Євген у своєму кабінеті вів лекції.

В один з вересневих вечорів, виходячи з ванної, чоловік почув розмову Ляни по телефону. Вона весело щебетала, помішуючи щось у каструлі на кухні. Молода жінка поспішала поділитися радісною новиною зі Святославом:

— Тату, у нас буде дівчинка! Дівчинка! — її голос тремтів від хвилювання.

На тому кінці дроту почулися радісні крики: тато поспішав передати чудову новину Маргариті Сергіївні. Ляна заусміхалася, побачивши Євгена, який зупинився на порозі кухні.

— Вітаю! У вас буде дитина? — спитав той.

Ляна розгубилася.

— Я перетелефоную пізніше, — вона опустила телефон. — Ха-ха! Не смішно.

Євген продовжував стояти.

— Як ви зайшли? Хто вас впустив сюди?

Дівчина стривожено підійшла до чоловіка і хотіла торкнутися рукою, проте той відступив назад.

— Вам варто піти.

— Це вже зовсім не смішно, Женю.

— Хто вас впустив до моєї квартири? — Євген нахмурився. Здавалося, він не впізнавав Ляну.

— У мене ж є ключі, — вкрай спантеличено відповіла дівчина, не відводячи від нього погляду.

Євген підійшов до вхідних дверей і відчинив їх навстіж.

— Прошу вас піти. Зараз прийде моя дружина з дітьми. Їм це не сподобається.

— Але це ж я твоя дружина, — перелякано прошепотіла Ляна.

— Не верзіть дурниць! — Євген раптом схопив її за лікоть і силою виставив за двері.

Ляна кілька хвилин простояла за зачиненими дверима на сходовій, намагаючись зібратися з думками. Рука боліла, на ній з’явилися синці — відпечатки пальців Євгена. Врешті дівчина невпевнено натиснула на дзвінок.

Двері відчинилися і чоловік усміхнувся:

— Люба, де ти так довго ходиш? Вечеря майже готова.