Бернард Шоу - Вибрані твори. Том III

Стівен. Що сталося?

Леді Брітомарт. Зараз я тобі відповім, Стівене. (Стівен покірно підходить до канапи, сідає й бере газету).

Леді Брітомарт. Не берися до читання, Стівене! Мені потрібна вся твоя увага.

Стівен. Я хотів почитати, поки ви звільнитеся.

Леді Брітомарт. Не треба, Стівене, перепрохувань. (Він відкладає газету). Ну, ось. (Закінчивши писати, встає й підходить до канапи). Я не примусила тебе довго чекати, сподіваюся.

Стівен. О, ні, мамо.

Леді Брітомарт. Принеси мені мою подушку. (Він бере подушку з крісла біля письмового стола й кладе її на канапу, де вона сідає). Сідай. (Він сідає й починає нервово смикати краватку). Не шарпай краватки, Стівене; з нею все гаразд.

Стівен. Пробачте. (Шарпає ланцюжок од годинника).

Леді Брітомарт. Ти мене слухаєш, Стівене?

Стівен. Звісно, мамо.

Леді Брітомарт. Ет, не досить мені цього «звісно». Мені потрібно, щоб ти взичив мені значно більше уваги, аніж завжди — я маю дуже серйозно поговорити з тобою, Стівене. Дай спокій ланцюжкові.

Стівен (поквапливо випускає з рук ланцюжок). Чи не прогнівив я вас чимось, мамо? Коли так, то це сталося мимоволі.

Леді Брітомарт (здивовано). Дурниці! (Вже трохи каючись). Мій бідний хлопчику, невже ти думаєш, що я на тебе гніваюсь?

Стівен. У чому річ, мамо? Ви примушуєте мене непокоїтись.

Леді Брітомарт (звертаючися до нього з войовничим виглядом). Стівене, хотіла б я знати, коли ти нарешті зрозумієш, що ти дорослий чоловік, а я — тільки жінка?

Стівен (збентежений). Тільки...

Леді Брітомарт. Не повторюй моїх слів, прошу тебе; це надзвичайно неприємна звичка. Ти повинен навчитися серйозно ставитися до життя, Стівене. Справді, я не можу нести на собі увесь тягар наших родинних справ. Ти повинен дати мені пораду, ти повинен узяти на себе відповідальність.

Стівен. Я?

Леді Брітомарт. Так, авжеж ти. Тобі виповнилося двадцять чотири роки в червні. Ти вчився в Гарров і Кембріджі. Ти був в Індії та Японії. Ти тепер мусиш багато знати, а як ні, то скандально змарнував свій час. Отже, дай мені пораду.

Стівен (цілком розгубившись). Ви знаєте, що я ніколи не втручаюся в господарство...

Леді Брітомарт. Річ певна, ні. Я й не маю на думці, щоб ти замовляв обід.

Стівен. Я хотів сказати, що ніколи не втручався в наші родинні справи.

Леді Брітомарт. Так, але тепер ти повинен втрутитися, бо я не можу дати собі ради.

Стівен (збентежений). Я іноді думав, що повинен був би втрутитися, але справді, мамо, я так мало про них знаю. А те, що я знаю, таке важке й так тяжко говорити про деякі речі з вами... (Він зупиняється, засоромлений).

Леді Брітомарт. Ти, певне, говориш про свого батька?

Стівен (ледве чутно). Так.

Леді Брітомарт. Любий мій, ми не можемо цілісіньке життя не згадувати його. Звичайно, ти чинив цілком правильно, не здіймаючи сам цієї розмови, поки я тебе не попросила. Але ти вже досить дорослий на те, щоб мати мою довіру й допомогти мені провадити з ним перемови про дівчат.

Стівен. Але з дівчатами все гаразд. Адже вони заручені?

Леді Брітомарт (дещо задоволено). Так, я знайшла цілком гідну партію для Сари. На тридцять п’ятому році Чарлз Ломакс буде мільйонер. Але це станеться тільки за десять років. А до того часу його опікуни, на підставі батькового заповіту, не можуть дати йому більше, ніж 800 фунтів на рік.

Стівен. Так, але ж у заповіті зазначено також, що вони можуть подвоювати цю суму, якщо він власними зусиллями збільшить свій прибуток.

Леді Брітомарт. Але зусилля Чарлза Ломакса, мабуть, зменшать його прибуток, а не збільшать. Найближчими десятьма роками Сарі доведеться додавати принаймні ще 800 фунтів на рік, але й тоді вони будуть бідні, як церковні миші. А що буде з Барбарою? Я гадала, що з усіх вас Барбара зробить найблискучішу кар’єру. А тимчасом що вона робить? Вступає до Армії Спасіння, відмовляє своїй покоївці, витрачає тільки фунт стерлінгів на тиждень і одного чудового вечора з’являється з якимось професором грецької мови, що його вона підібрала десь на вулиці й що видає себе теж за прихильника Армії Спасіння та навіть б’є заради неї у великий барабан, коли вони виступають привселюдно, бо аж по вуха закоханий у неї.

Стівен. Одверто кажучи, я був трохи здивований, коли почув, що вони заручилися. Казенс, справді, дуже славний. Ніхто й не подумає, що він родом з Австралії, але...

Леді Брітомарт. О, Адольф Казенс буде прекрасний чоловік. До того ж ніхто не може перечити проти грецької мови. Вона дає чоловікові марку освіченої людини. І моя родина, хвала небові, ніколи не належала до тупоголових торіїв. Ми всі віґі й стоїмо за волю. Нехай сноби кажуть усе, що їм завгодно: Барбара вийде заміж не за того, хто подобається їм, а за того, хто подобається мені.

Стівен. Я мав на оці тільки його прибутки. Проте, навряд чи він буде марнотратний.

Леді Брітомарт. Не будь цього такий певний, Стівене. Я добре знаю, що такі спокійні, прості, витончені й поетичні вдачі, як Адольф... завжди задовольняються з найкращого. Вони витрачають значно більше, ніж марнотратні, що завжди такою ж мірою дріб’язкові, як і вульґарні. Ні, Барбарі потрібно не менш ніж 2000 на рік. Бачиш, це значить, що додасться ще два господарства. До того ж, любий мій, ти мусиш теж швидко одружитися. Я не схвалюю сучасну моду на пізні шлюби, й мені не до вподоби паруб-ки-гультяї, отже, я намагаюся підшукати щось і для тебе.

Стівен. Це дуже люб’язно з вашого боку, мамо, але може краще було б мені самому щось для себе підшукати?

Леді Брітомарт. Дурниці! Ти надто молодий, щоб сам міг думати про шлюб, і тебе зловить у свої тенета перша-ліпша гарненька нікчемниця. Певна річ, це не значить, що я не спитаю твоєї згоди, адже ти це знаєш так само, як і я. (Стівен стулює губи й мовчить). Тільки не дуйся, Стівене.

Стівен. Я не дуюся, мамо. Якою мірою це все стосується... мого батька?

Леді Брітомарт. Любий Стівене, звідки ж узяти гроші? Вам усім легко жити на мої кошти, поки ми живемо в одному домі. Але я не можу втримувати чотири родини в чотирьох окремих господах. Ти знаєш, який бідний мій батько. Він тепер ледве має сім тисяч на рік; і справді, якби він не був граф Стівєнедж, то мусив би зректися товариства. Він нічого для нас не може зробити.