Оля - Піратський скарб, Оля

Я поглянула дівчині в очі та вона заговорила.

-Ми одне ціле, Авро і ти не позбавишся мене. Я буду завжди з тобою.

-Мені не потрібно позбавлятися тебе. Бо я вже ти. Я відьма.

Молодець.

Ми вже готові були йти далі, але на нашому шляху встав чоловік. Сивина вкривала його волосся. Одягнутий він був як простий матрос, а в зелених очах виднілася хіть з якою він дивився на мене.

-Ні.

Затинаючись зі сльозами на очах проговорила я.

-Ти мертвий. Тебе вбили.

-Хто це?

Доносився голос Дрейка до мене.

-Як схоче сама розповість. Це не мій секрет.

Відповіла Аліса.

-Скучила? Я обіцяю, стану твоїм жахіттям.

-Мертвим ти мені не зашкодиш.

Відповіла я та чоловік розтанув в повітрі, а ми рушили далі печерою.

-Хто це був?

-Коли мій батько був першим помічником на Срібному Яструбі, то там працював один матрос. Ти його тільки-но побачив. Коли мені було 14 він зачинив мене в комірчині та зґвалтував. Я залишила йому шрам, але вирватися від нього не змогла. Коли батько дізнався довго катував його. Бив, знущався, відрізав пальці та виколював очі. Він сидів без їжі тиждень. Йому давали тільки воду, щоб подовше прожив. Через тиждень його скинули на зжирання акулам.

Завернувши за ріг ми побрели далі.