Mira - Крок за кроком до тебе, Mira

22Глава 22: Новий початок

Наступні дні були сповнені тиші й невизначеності. Марина намагалася віднайти баланс між тими емоціями, які її переповнювали, і тим, що вона дійсно відчувала до Максима. У розмовах з подругами вона намагалася знайти підтримку, але жоден з них не міг дати відповідей на її запитання. Вони тільки плутали її ще більше, кажучи, що вона має зробити те чи інше, але в кінці кінців рішення повинно було належати тільки їй.

Максим, своєю чергою, поважав її потребу в часі. Він зрозумів, що, хоч і хоче швидко все залагодити, він не може нав'язувати їй свої рішення. Він був готовий чекати, але все ж, кожен день, що проходив, відчувався для нього як випробування. Якби Марина не була поруч, йому було б важко витримати. Водночас, він відчував, що це шанс для обох — шанс стати сильнішими, зростати, навчитися довіряти і прощати.

Одного вечора, після кількох днів тиші, Марина зателефонувала йому. Це був знак — знак, що вона готова до розмови.

— Привіт, — її голос звучав м'яко, але в ньому відчувалася рішучість. — Можемо зустрітися? Є деякі речі, про які я хочу поговорити.

Максим відчув, як серце забилося швидше. Всі його сумніви і переживання відразу відступили, коли він почув її слова. Він погодився, навіть не питаючи, де і коли, лише пообіцяв бути там через півгодини.

Вони зустрілися в маленькому парку, де колись разом проводили час на початку своїх стосунків. Це місце стало для них символом початку нового етапу. Тихо шелестіло листя, і вечірнє сонце створювало м’яке світло, що падало на їхні обличчя.

Марина стояла перед ним, її погляд спокійний, але глибоко серйозний. Максим бачив, що вона вже зробила свій вибір, і це був момент, коли він міг тільки слухати, чекати.

— Я довго думала, — сказала вона, трохи замовкнувши. — І хоч я не можу стерти все, що сталося, я розумію, що життя не дає нам другого шансу на деякі речі. Моє серце відчуває, що я хочу бути з тобою. Я готова прийняти твоє минуле, твої помилки... але я не можу дозволити цьому визначати наше майбутнє.

Максим відчув, як важкий камінь з серця падає в його груди. Він не знав, що сказати, але був готовий відповісти, коли вона завершила свою думку.

— Це буде складно, — додала вона, — але я готова спробувати. Якщо ти хочеш йти вперед, ти повинен бути чесним зі мною, і я теж буду чесною з тобою. Я не можу йти з тобою, якщо не знатиму, що ми будуємо це разом, на рівних.

Максим підійшов до неї і взяв її руки в свої. Його очі відображали всю ту подяку і надію, яку він відчував.

— Я тобі обіцяю, — його голос був твердим, але теплим. — Я буду чесним з тобою. Я готовий відкривати нові сторінки разом з тобою. Я не хочу, щоб минуле тримало нас, тому давай створимо нову історію, нашу історію.

Марина посміхнулася. В її очах з'явилося те саме світло, яке він бачив у перші моменти їхнього знайомства. Вона відчула, що вони нарешті знайшли шлях один до одного.

Цей вечір став для них не тільки важливим кроком вперед, а й початком нового етапу в їхніх стосунках. Вони не обіцяли, що буде легко, але вони пообіцяли бути разом, підтримувати один одного, і, головне, не бігти від правди, а приймати її, як частину їхнього життя.

Їхні руки були переплетені, і, хоча це була лише маленька крок у великій подорожі, Марина відчула, що готова йти цим шляхом. Вона не знала, що чекає на них попереду, але вона була впевнена в одному: разом з ним вони здатні подолати будь-які труднощі.

Вони разом дивилися на захід сонця, знаючи, що це лише початок нового життя.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍