Влад Заводський - Пригоди в Райлівцях Поневолення, Влад Заводський

РОЗДІЛ ТРЕТІЙ

                                                                           РОЗДІЛ 3

У ніч після Дня незалежності, швидка медична допомога приїхала на площу міста, щоб допомогти жителям, які внаслідок атаки ворона лежали без свідомості. Побачивши таку картину, вони викликали масштабну бригаду, яка за ніч доставила близько семиста людей до Райлівської та Крепківської лікарні, в число яких входили: голова Райлівської міської ради Ігор Хмарецький та його заступник Михайло Свободник. Там їх оглянули та на вечір відпустили додому. Відеоматеріал про зняття вороном з людей мікросхем передали в засоби масової інформації. Вся Родючина побачила це, сильно здивувалася. Появившись у незрозумілому ступорі, влада у столиці Родючини відмінила наказ про обов’язкову вакцинацію громадян, які працюють на роботі, зняла всі карантинні обмеження та наказала лікарям не нав’язувати людям процедури щеплення від Фіцедули. Жителі Райлівець, побачивши в соціальних мережах відео, де чорний ворон здирає щось із чола людей, також захотіли визволити себе з майбутнього контролю та вирішили знайти ту людину, яка б дала йому такий наказ. Олю та Любу Іванівну було доставлено у відділення Райлівської лікарні та за кілька днів виписано. В Хмарецької проблем із серцем не знайшли, а в Цаплінської внаслідок вакцинації від Фіцедули відбулася паралізація всього тіла, яка тривала три години, але потім їй стало легше. Коли Люба Іванівна лежала в лікарні, її провідав майор Шмигаль, який повідомив, що люди хочуть, щоб з них було знято мікросхему, на що вона йому відповіла:

– Знаєш, пане майоре. В принципі то добре, що вони хочуть це зробити, але чи добрі наміри у них щодо цього… На початку серпня було вакциновано від вірусу майже половина населення міста. До двадцятих чисел серпня цей результат збільшився і досягнув трохи більше половини. З понад шістсот людей ті схеми знято. Залишилося приблизно тисяча людей у яких вони є. А це значно більше ніж було знято на площі. Тому треба буде більше часу. Не впевнена, що буде безпечно таке зробити. Просто тоді мікросхеми на чолах людей були активовані, тому їх вдалося зняти. В мене та Олі вони не змогли активувати чіп тому, що наша духовна сила не дала їм цього зробити, але ворон навіть з нас зняв. Я, майоре, згідна це зробити, таємно, щоб люди не знали, що то я до цього причетна. Бо в тих що знято, вони вже врятовані й на них активації не буде. Друге діло ті, що мають у собі ту схему. Не знаю, як вони на мене відреагують. Ну і не треба чекати, щоб їх взяли під контроль. Краще не допустити, щоб таке знову трапилося.

– Кажете, що знімете з них, – сказав поліцейський. – І коли це трапиться?

– Складно сказати – відповіла стара. – Збирати їх разом не будемо, а навіть якщо будемо, то без моєї присутності. Можна ще знімати з них тоді, коли вони гулятимуть по місту, а це фактично по одному чи по двох. В такому випадку буде довго. І щоб вони випадково зібралися десь також нереально. Поки що, залишимо як є, якби нам цього не хотілося. Скоро мене звідси випишуть, і тоді ми про це поговоримо.

– Добре, Люба Іванівна – погодився з нею Шмигаль. – Головне, щоб ті люди, в яких є мікросхема були живі і здорові.

– Не зовсім так, майоре – сказала йому Цаплінська. – Як каже моя внучка Віра, що найголовніше душа людини. Ці люди повинні врятувати свою душу. Якщо це буде зроблено до того часу, як їх розум візьмуть під контроль, то чіп на їхньому чолі буде лише простим залишком на тілі.

– Варто з вами погодитися, –  впевнено сказав майор. – До речі, Віра до вас приходила?

– Була зранку, – відповіла Люба Іванівна. – питалася що зі мною. Я сказала їй, що все, як має бути. Звичайно вона не знає, що вчора мене спаралізувало, але то таке. Олю завтра випишуть, а мене після завтра. Сказала я внучці, щоб не йшла на дачу прибирати. Не хочу, щоб вона поралася у відходах. Але вона все одно піде і прибере. Ха-ха. Така її натура.

– Бачу, ви любите свою внучку, – сказав до неї правоохоронець. – І вона вас любить і показує це в ділах своїх. Коли я говорив із нею, то сказав що знаю хто придумав «Старт» і «Максимум». А вас я хочу запитати, що це за така сила у вас, яка вороном з мене мікросхему вирвала?

– Про це ми можемо поговорити, – відповіла Цаплінська. – Але не забувай, Петре, що чорний ворон Древній – це не якась то зброя, якою можна управляти, а живий птах, у якого є своя воля.

– Так, Люба Іванівна – погодився з нею Шмигаль. – Хочу повідомити вам, що ті люди, які приїхали тоді в машині, і вкололи вас з Олею, затримані, і дали свої свідчення, розказавши про місцезнаходження філій організації, яка виготовила вакцину та взяла наших жителів під контроль. Плани ворога щодо нас немислимі, але ми не повинні сіяти паніки, а навпаки зберігати спокій і вірити та надіятися на краще. Зрозуміло, що захоплення Райлівець шляхом контролю над людьми у них провалилося. А ще є інші міста Родючини та весь цивілізований світ.

– Як би то не звучало, Петре, – звернулася до нього стара. – Але ми живемо в останні часи, де сили зла бушують навалом для того, щоб звести вибраних людей, переманити їх на свою сторону. Ти правду кажеш, що не треба боятися, бо якщо у нас є чистий, сильний і стійкий дух, то ми обов’язково вистоїмо у цій битві. Битві добра зі злом, світла із темрявою, що є битвою за спасіння нашої душі. Я противлюсь всьому злому, що тільки є і вірю, що у багатьох людей відкриються духовні очі й побачать вони істину і через неї врятуються.

В той час Льоха Пальний прийшов провідати Олю. Відчинивши двері та зайшовши в палату, привітався із нею, дівчина сильно здивувалася.

– Ти часом не Олексій Пальний, який був депутатом Райлівець? – запитала його Хмарецька.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍