Mr AnNiBa - Отже, Гроші. Книга 1. Кроки 1-10, Mr AnNiBa

— А що сталося зі старим планшетом? — запитав він спокійно.
   Ден задумався. Ну, він був старим, трохи повільним, і кольори на екрані вже не здавалися такими яскравими, як раніше. Але… він все ще працював.
— Ну, він же все ще працює, але цей новий... ну, ти сам бачив, який він крутий, — невпевнено відповів хлопчик.

   Тато усміхнувся й запросив Дена сісти на лавку поруч із торговим центром. Вони трохи посиділи мовчки, спостерігаючи за перехожими.
— Ден, ти знаєш, що реклама створена для того, щоб привертати увагу, так? — запитав тато, звертаючи свій погляд на хлопця.

— Ну, так, — відповів Ден, хоча досі був захоплений планшетом.
— Але як ти гадаєш, чому саме такі яскраві кольори, веселі картинки й вигідні пропозиції? — запитав тато, злегка схиляючи голову набік.
   Ден замислився на кілька секунд.
— Щоб нам захотілося купити це, — нарешті відповів він.

— Саме так, — погодився тато. — Реклама намагається вплинути на наші бажання й рішення. Вона змушує нас відчувати, що нам потрібно те, що ми бачимо. Тобі здається, що цей планшет робить усе краще, хоча твій старий теж справляється з усіма завданнями, які тобі потрібні.
   Ден трохи засоромився.
— Але ж він такий яскравий… і на рекламному ролику все виглядало так круто, — прошепотів хлопчик.

— Так і є. Рекламники знають, як показати речі так, щоб вони виглядали дуже бажаними, — пояснив тато. — Вони використовують музику, світло, кольори, які роблять товар вигіднішим, ніж він є насправді. Тому кожен раз, коли бачиш таку рекламу, варто запитати себе: "А чи дійсно мені це потрібно, чи це просто реклама змусила мене так думати?"

   Ден замислився. Він згадав, як кілька днів тому бачив рекламу тієї ж гри й як швидко його бажання мати її зникло після того, як він кілька годин провів у своїй улюбленій старій грі.
— То виходить, що реклама просто змушує нас хотіти те, чого нам насправді не потрібно? — перепитав Ден, сподіваючись краще зрозуміти.

   Тато усміхнувся.
— Вона може так робити, якщо ми не будемо уважними. Але реклама — це не завжди погано. Вона може показати нам нові товари, які дійсно корисні. Проблема в тому, що вона часто спокушає нас думати, що ми не можемо без цього жити, навіть якщо ми можемо.
— А я так і не замислювався, — зізнався Ден. — Напевно, мені дійсно не потрібен новий планшет…

— Саме так, — погодився тато. — Важливо розуміти, що реклама — це лише спосіб вплинути на нас. А ми маємо навчитися вирішувати самі, що нам дійсно потрібно.
   Ден посміхнувся. Він відчув, як насправді багато речей можна не купувати, якщо добре все обміркувати.
— Я буду більш обережним з рекламою, — пообіцяв Ден.

   Вони встали з лавки й попрямували до машини, залишаючи позаду всі яскраві вогні та екрани торгового центру.
   Після того, як вони повернулися додому, Ден усе ще не міг відірватися від думок про свою реакцію на ту рекламу. Вони сіли на кухні, і тато почав готувати чай.

— Тату, але чому я так захотів ту іграшку? Я ж до цього не думав про неї взагалі! — вигукнув Ден, трохи зніяковіло.
   Тато усміхнувся і поставив перед Деном чашку з чаєм:
— Ну, Ден, у цьому вся хитрість реклами. Вона створена для того, щоб викликати бажання. Рекламодавці використовують яскраві кольори, музику, щасливих людей, щоб тобі здалося, що без цієї речі життя не таке вже й цікаве.

— Отже, вони спеціально мене... змушують щось хотіти? — Ден нахмурився, знову глянувши на свою чашку.
— Ну, не зовсім змушують. Вони тобі показують, як це буде "круто", якщо ти матимеш ту річ. А ти вже сам вирішуєш, піддаватися цьому бажанню чи ні. Це як із тим тортом, який я щоранку бачу в кафе. Кожен день він виглядає смачніше, ніж попередній, але я ж не кожного разу його купую, правда?