Джеймс С. А. Корі - Вiйна Калiбана, Джеймс С. А. Корі

розміри були такі, що там без проблем умістився б бенкет на

чотири особи. Комп’ютер упізнав їх, щойно вони увійшли, й ліфт почав обережний підйом поверхами. Район Біненнгоф

у вікнах загальної зали, здавалось, узявся тонути, а під

бездоганним блакитним небом розляглася Гаага — великим

мурашником будівель. Весна вже настала, і сніг, що подекуди

торкався міста з грудня, нарешті зник. Із вулиць далеко внизу

закружляли голуби. На планеті жили тридцять мільярдів людей, але їм ніколи не витіснити голубів.

— Йобані чоловіки.

— Перепрошую? — уточнив Сорен.

— Генерали. Вони всі йобані чоловіки.

— Я думав, що тільки Саузер...

— Я не про те, що всі вони трахаються з чоловіками. Я про те, що вони всі чоловіки, ці придурки. Коли збройні сили востаннє

очолювала жінка? При мені — ніколи. Тож і отримуємо чудовий

приклад політичних рішень, прийнятих на тестостероні. О, до

речі, зв’яжися з Аннеттою Раббір з інфраструктури. Я не довіряю

Нгуєну. Якщо між ним та будь-ким з Генеральної Асамблеї

збільшиться трафік, хочу про це знати.

Сорен відкашлявся.

— Перепрошую, пані. Ви щойно доручили мені шпигувати за

адміралом Нгуєном?

— Ні, я щойно попросила всебічно перевірити мережевий

трафік, і мені срати на всі результати, крім кабінету Нгуєна.

— Звісно. Вибачте.

Ліфт піднімався повз вікна, повз краєвид міста і крізь темну

шахту поверхів з особистими кабінетами. Авасарала хруснула

пальцями.

— Але про всяк випадок, — додала вона, — зроби це з власної

ініціативи.

— Так, пані. Я теж про це подумав.

Тим, хто знав Авасаралу тільки за репутацією, її кабінет

здавався невибагливо скромним. Він був розміщений на

східному боці будівлі, звідки зазвичай починали службовці

нижчих рангів. Панорамне вікно, з якого відкривався краєвид

на місто, було не кутовим. Відеоекран, що займав майже всю

південну стіну, не вмикали, якщо в ньому не виникало

потреби, — і він залишався матово-чорним, тоді як інші стіни

були обкладені подряпаними бамбуковими панелями. Килим —

короткий, заводського виробництва і з візерунком, який ховав

плями. Єдиними декораціями були маленький вівтар із

глиняною статуеткою Будди Ґаутами біля столу та різьблена

кришталева ваза з квітами, які її чоловік Арджун надсилав

щочетверга. Кабінет пахнув свіжими квітами й димом зі старої

люльки, хоча Авасарала ніколи там не курила й не знала нікого, хто б це робив. Вона підійшла до вікна. Внизу місто розкинулося

безмежним бетоном і стародавнім камінням.

На сутінковому небі палала Венера.

За дванадцять років, які вона просиділа за цим столом, у цьому

кабінеті, все змінилося. Союз між Землею і її братом-вискочкою

колись був вічним та непохитним. Пояс тоді докучав, даючи

притулок дрібним осередкам вигнанців і заколотників, які

гинули від несправності корабля не рідше, ніж потрапляли

в руки правосуддя. Людство було самотнє у Всесвіті.

А потім — таємне відкриття, що Феба, унікальний супутник

Сатурна, це космічна зброя, запущена в Землю, коли життя тут

було лише цікавенькою ідеєю, загорнутою в подвійний шар

ліпідів. І як після цього не змінитися геть усьому?

І все-таки усе було, як і раніше. Зокрема, Земля і Марс досі не

могли з’ясувати: чи вони вічні союзники, чи закляті вороги. Так, ОПА — «Хезболла» вакууму — стала на шлях перетворення на

справжню політичну силу на зовнішніх планетах. Так, штука, яка мусила б перемішати примітивну біосферу Землі, натомість

осідлала неслухняний астероїд, гайнула у хмари Венери і тепер

займається хтозна-чим.

Але все одно настала весна. Усе одно розгорявся і стихав

виборчий цикл. Усе одно вечірня зоря запалювала пурпурові

небеса, затьмарюючи навіть найвеличніші міста Землі.

Бували дні, коли це підбадьорювало.

— Пан Еррінрайт, — оголосив Сорен.

Авасарала повернулася до мертвого екрана на стіні, й той

ожив. Шкіра Садавіра Еррінрайта була темнішою, ніж у неї, його

обличчя — кругле і плавне. Воно не здалося б чужим будь-де

в Пен джабі, але його голос навіював холодну, аналітичну

британську зацікавленість. На ньому був темний костюм

і вишукана, вузька