Мирослава Русава - Записки скаженої малороски , Мирослава Русава

 – О, як… – здається, почав складатися до купи пазл у моїй голові.

 – Схопити її! Ти поплатишся! А за одно станеш тренуванням перед справжнім ворогом.... я вб'ю тебе, потім вип'ю його крові і стану справжнім воїном!

До мене кинулося декілька чоловіків. Але я обеззброїла і трохи подряпала їх для виду, змусивши відступити швидше, ніж герцог встиг вскочити на ноги.

Альберт тим часом, ще у той момент, коли до мене кинулися ті незнайомці, вскочив на ноги, намірившись допомогти, але тут же тяжко охнув, впавши назад, на підлогу, хапаючись за голову.

– І що ж це за такий крутий ворог, що його кров воїном робить? – не могла єхидно не поцікавитися я

 – Імператор Павло перший.

Сказати, що я вразилась – нічого не сказати.

 – Я поверну Польщі державність і території! Стану відомим, як воїн вовка!

І ось тут в моїй голові все стало на свої місця. І вовки, і сарматське золото, і дивний обряд, і Перун, і навіть загадковий акцент…

Ну, давайте про все по порядку. Як ми вже зрозуміли наш герцог – це поляк. І, видно, акцент в нього польський.

Поляки із споконвіків вважали себе наслідниками сарматів(хоча доказів цьому я ще не бачила).  А сармати в свою чергу, особливо їх воїни, якщо вірити історії, часто поклонялися вовкам. Вони були люті, лихі і безжалісні. І, якщо я не помиляюся, в них навіть обряд був… кожен, хто бажав посвятитися у воїни починав вважатися таким лише після  того, як вбив свого головного ворога і випив його крові.

А цей індивід видно вважає головним ворогом російського імператора… хоче його вбити, тим самим повернути Польщі території і державність, а заодно стати воїном…

Ну, якщо так судити то усе логічно.

Але логіка якась скажена… навіть для нашого нездорового світу.

– Це все звісно цікаво і я б тобі навіть допомогла царя «всєя Московській імперії» добивати, але мені вже час йти – кинула я факел в стіл у центрі зали і стала бігти до дверей. Не без перепон звісно – Альберт! На вихід! – бачучи, як гарно розгоряється стіл крикнула я, для профілактики в протикаючі напавшому на мене сектанту ногу.

Почувся крик болю, тіло корчилось на підлозі, а я побігла далі.

До дверей я добралася з боями. На моєму рахунку були дві розбиті щелепи, три носи, чотири подряпини і дві проткнуті кінцівки.

Я знала ціну життю, а тому намагалася не вбивати. Але вони напали перші, а тому цілі не залишаться.

Вже оклемавшийся Альберт проривався до дверей. Зала заповнювалась димом. По дорозі я вивільнила вовків і сіроманці, змітаючи усіх на своєму шляху побігли до дверей, розчищаючи мені шлях.

– Та хто ж ти така? – зляканими очима, в яких відзеркалювалося полум’я дивився на мене лях.

 – Я? – зупинилася я у дверях – я, любий, Мирослава Русава, найскаженіша українка, яка могла зустрітися на твоєму шляху – хижо посміхнулась – Щасливо залишатися – крикнула я наостанок і виштовхнула Альберта з кімнати у темряву.

Кінець pov Мирослава

Переляканий молодий герцог Станіслав Сенкевич з жахом дивився у слід втікшої з його палацу дівчині. Від неї так і віяло духовної силою…

А її впевненість… жорсткість, прорахованість і химерність дій… її хижість… все це викликало трепет, страх, повагу… не передати словами яке враження складалося при погляді на цю високу вольову і свавільну українку.

– Вона справжній воїн вовка… – забувши навіть про полум’я, що вирувало навколо нього прошепотів поляк, спостерігаючи, як дівчина тікала геть. Вовки, що стали її супутниками у цій справі гармонійно доповнювали цей загадковий і примарний образ…

Pov Мирослава

– Вибач – хмикнула я, намагаючись віддихатися після довгого бігу по нічному лісу.

 – За що? – здивовано поглянув на мене Альберт

 – Ну за мною ж ганялися… а я на тебе гнала – криво посміхнулася я

 – Та нічого – відмахнувся такий же, як і я, ледь живий хлопчина.

 – От телепні… – задихалася я – А ще хотіли мені помститися.

 – Та що там – фиркнув Альберт – мене он взагалі за воїна не порахували – ображено надув він губи – не зв’язали, уваги не звертали… Взагалі, таке відчуття що не бачили.

 – Я теж це помітила – кивнула я – Цікаво тільки чому?....