Луї Фердінанд Селін - Феєрія для іншого разу, Луї Фердінанд Селін

Іже з тими, хто перезасновує, перелицьовує міста, мури, домівки, курники, жорству, цеглу, піщаник, пісківниці… За все беруся! Мене нічого не відтручує! Всім тисну руку! «Він колаборант! Я колаборант!» Слава згоді! Слава кераміці й черепиці! піщанику! гудрону! відходам будівництва! навіть тим, хто в мене все громив, я припускаю! От який я відбудовник! Але мені «ордер на арешт» на дупу приліпили!.. Усе налагодиться!.. ви мені тільки славу відбудуйте!.. «Фердінан-Конвульсотворець!» і мільйонні продажі, що аж інфляція! вальс мільйонів! Я знову багатію! і книгарні вже не знають, що робити… і сорок мільйонів французів (а ще й вісімдесят із заморських територій) вимагають кожен по дві! по три Феєрії!.. (як авта в Америці)… І тут з'являється Ісая… У нього у портфелі чотири книжки… чотири Феєрії!.. там у тюрмі… благає присвяти!.. це невідкладно!..

— Мені на літак! вам на літак! гукає.

Прямим рейсом.

— Ах, магістре любий, я вас обіймаю!.. Ось ваш карт-бланш.

— А ордер?.. Ордер?..

Це я прискіпуюсь.

— Там ним хіба підтертися! Підтертися!

Щойно це почув, як штанці скидає і шурх! отим! і глибоко!

— Слава Фердінанові! Слава Вандомській колонні! Слава юстиції! Слава ліхтарикам!

Це дослівно!

— Слава ліхтарям! я, моя черга! Любов! Любов! Свобода!

Ох і ретельний, забирає мене!.. без порушення присяги, нічого такого!.. без убивчого дзвінка по телефону!.. ніякого свинства по «прибуттю» до Бурже!.. квіти!.. Ох, я навіть не вирушу на Гірку! Я рвону просто на Ренн, на Сен-Мало… А там Ейнар у сльозах[88], так би мовити, знесилений з плачу… навпочіпки в руїнах… ворушить попіл… вже кілька років копирсається… копає… щось знаходить… скалку з пляшки, ніжку столу… То був його «Музей і Бістро»… клавішу піаніно!.. модель «Сюркуфа», чи не правда, мореплавство, абордаж, поплив до вогняного моря!.. А Ейнар плаче й плаче!.. Я копняком його виводжу з марень!..

— Мені маєток, швидко! це наказ! і щоб під боком плюскотіли хвилі!.. Досить копатися в уламках! оновлюймо! оновлюймо!

Я будь-що потребую домівки!

А він сидить у скалках і черепках! викопує з руїн… і ніби їх складає до уявних скринь… та скалки випадають з рук… Ой, ой, ой! він стогне, це ж була пляшка «Бону»! пляшка «Мому»! остання «Сен-Жоржа»! «Нюї[89]»! іще одна «Нюї»!

— Мерщій! даю ще копняка, досить нидіти! дві газові плити! дві фаянсові ванни! дві служниці, щоб двері відчиняли!

Маю дедалі ширші заміри!

— Два гаражі для чотирьох моїх велосипедів! Щоб усе було до Великодня! Чуєш! За затримку дванадцять мільйонів пені щоденно! і щоб без бліх!

От і вирішено справжню справу!

Усе з граніту! додаю я, ти архітектор чи руїна?

А ще і меблі! і «консолі»! і секретери!

У мене не лишилось жодних меблів! випарувалися всі стільці! комоди! балдахіни!.. судові виконавці, вуличні повстанці, або щось комусь на спогад, хто любить сувеніри… ліжка, простирадла, жах!.. Три столи а-ля Генріх І з цільного дерева, на аукціоні не було б ціни!.. Успадкували найцінніше, хоч я ще не помер… Так! врешті-решт помер!.. розподіл спадку відкрито… читайте оголошення в газеті… забрали ліжко моєї матері Маргарити і продали!.. наважилися все на!

Доля! Мушу здихати просто неба!..

Та ба, я знов вилажу на манеж! усе триває! грай, музико!.. я розкриваю карти, маю трьох тузів! я оселюся в са жу! в сажу! прикутий до стіни! він і труною мені буде!.. бетон чи цегла? Побачимо! Невикорінений! Що в мене заберуть іще у фонд держави?.. Я їх дістану і з потойбіччя!..

Як моя медаль за відвагу, неподобство і жандарми, нахаби і балакуни… один припхався до мого дядька Артура (сімдесят вісім років) і вимагав, щоб «я її більше не носив»!.. і щоб написав мені, мовляв, я «втратив гідність», як смердючий свинський герой, у чотирнадцятому і в тридцять дев'ятому, осоромив канцлера Почесного легіону, осквернив свої рани, втратив право на пенсію, а все решту вони в мене вкрали!..

З громадською зненавистю не жартують! такі пильні, що навіть у казематі за півтори тисячі кілометрів уздріли мою жовто-зелену стрічку!.. і хай кіт десь нявкне, то нашорошилися! Він побачив тінь! мою!

— От він!.. сторожові пси, сюди!.. поліцаї! безумство! бульбашки! відлучення! хапай Привида!

Вони самі себе підвищили й попризначали Ґійотенами, вішальниками, амбасадорами, обвинувачами, брехунами, та ще й як шпетно! зверхньо! Генріхи четверті! восьмі! дванадцяті! геркулеси мікрофонів! сталеві голоси!.. Бояться тільки астробомб! Але ж і завбачливі! утікачливі! думаєте, ви їх скрутили, взяли за горло!.. а вони вже у Нью-Мексико!.. Стратосферні зебри!..

Цей дезертир, умить, як на «Кометі[90]»! висаджує вас на Лабрадорі, рятівник Бекону-ле-Брюєр, Дароносцевих заводів Ґрама і Брома[91], «Кодексу шаноб», мережі «Батьківщина-хоч-би-що»… І ще й «Списки» має в патронташі! план нової Тріумфальної арки!.. «величезний сікач» під склепінням! дві тисячі голів стинає одним разом! Дринь! Ото прогрес від часу страт на площі Згоди! А ви вже не модерний! Тим гірше для вас!

Я розважаюся, розповідаю вам, витинаю… а той поряд за стінкою, той не пустує!.. каторжник-сусід!.. йому що, кидається головою на стіну! Грюк! а потім знову! І знову скрикує! і знову головою в стінку! Ах, голова! наслано!.. аж стіна здригається! Вважає мене підозрілим? шпигуном? злочинцем?.. це жах, уся ця ненависть… зауважте, крім асесора, отого негра Ортензії з амбасади, маю ще одного ненависника… засуджений на смерть із шістнадцятої… «ненавиджу всіх французів» мекає він… служив у повітряній армії Герінґа… йому відтяли вуха десь біля Буржа… на мене особиста образа!.. тутешні засудили на смерть, чекає розстрілу… уже не витиме… мені плювати на його ненависть!.. я в розпачі від ненависті Франції… на багатті хочуть мене бачити, і не тільки палестинці, а й корінні французи! століттями! Фаріґу, Дондюрани, Дюмени! Мене й мої книжки!.. самі благочестиві, порядні, з лискучими табличками!.. Аж раптом екзальтація — і корінним французам уже не спиться! Братів палити починають… для зачарування Туристів, для вишуканих іноземців, хай пригощаються, жеруть, втішаються! додому нехай не вертаються! «Качка з кров'яною підливкою» страва знана, а що казати про «француза з кров'яною підливкою»! рецепт той самий! прес! вогонь! Дівиця Жанна д'Арк його зазнала! Досі згадуємо! облизуємо губи! Руанська качка!

— Ти ба, яка відвертість!