Рейчел Меддоу - Прорив. Корумпована демократія, держава-вигнанка Росія і найбагатша, найбільш руйнівна промисловість на земній кулі, Рейчел Меддоу

вартістю у 25 мільйонів доларів. Вони назвали компанію «Чесапік енерджі», що звучить дещо дивно, як для назви компанії родом із Оклахоми8, але Обрі подобалося це звучання з його легким присмаком середньоатлантичної майстерності яхтсменів. Пізніше Обрі розповість, що обидва співзасновники відмовилися від простішої назви «Макклендон енд Ворд», оскільки за несприятливих обставин справа могла скінчитися банкрутством, а вони не хотіли, щоб їхні імена очолили перелік одинадцятого розділу Кодексу США9.

До того часу, як «Чесапік енерджі» в 1993 році стала публічною, галузь почала занепадати. Млявість підвищення цінових пропозицій на нафту й природний газ буріння не стимулювала. Але Обрі було до вподоби ломитися навпростець, тоді як інші давали задній хід. У той час, як інші незалежні виробники сповільнили свій хід, керівники «Чесапік енерджі» натиснули на газ: вони позичили неймовірну кількість грошей, що притисло компанію нездоровим вантажем кредитів, і використовували позичені гроші, щоб бурити, бурити і бурити ще більше. «Чесапік» винагородить сміливців. Компанія видобуватиме з-під землі нафту й газ настільки швидко, наскільки це лише можливо, сказав Обрі діловим оглядачам, і перетворить їх на старі добрі гроші для зухвалих інвесторів.

Готовність ризикувати (й утримання прийнятно стабільних цін на сировину) дала можливість компанії за три роки подвоїти видобуток і сплатити своїм акціонерам пристойні дивіденди. «Я би назвав нас найуспішнішою енергетичною компанією за останні десять, якщо не двадцять років», — сказав Обрі в 1997 році. Акції «Чесапік» стрімко пішли вгору — аж до того моменту, коли наприкінці 1990-х ціни впали. На світанку нового століття «Чесапік» узяв кредит на мільярд доларів, на наступні сім років намічалися величезні зміни, і, здавалося, усе буде втрачено, якщо щось швидко не придумати. Рада директорів намагалася продати компанію й погасити заборгованість. Обрі, однак, відмовився змиритися, дозволити страху його здолати чи вестися на розпродаж за зниженими цінами. До того часу він увірував, що може покладатися на свою удачу, і все ще ревно шукав свій найголовніший шанс, коли зустрівся з великою компанією із виробництва електроенергії з Сан-Хосе, штат Каліфорнія. Керівники «Калпайн» розповіли Обрі про свої плани побудувати з десяток нових електростанцій на газу, щоб задовольнити величезні потреби Золотого штату в електроенергії. Лише це одне могло підвищити споживання газу в США на 10%.

Обрі підрахував, що попит на природний газ не лише зростатиме, а й злетить до небес; ціни — підскочать. Нові недешеві технології під орудою «Мітчелл», спроможні видобувати раніше важко доступний газ з-під сланцевих формацій, нарешті виправдають свою вартість. «Я повернувся із зустрічі зі словами «У нас є шанс», — сказав він. Будь-який інший чоловік з діркою в кишені завбільшки у мільярд доларів не наважився б і за стіл сісти. Обрі згріб свої фішки. «Чесапік енерджі» випустила ще більше акцій і вдалася до чергової серії позик, залучивши на допомогу сотні мільйонів доларів від «Дойче банку», «Джей Пі Морган» і «Леман бразерс». Зі свого офіса в Оклахомі Обрі здійснював видовищне захоплення земель в багатообіцяючих сланцевидобувних регіонах на півночі штатів Нью-Йорк, Пенсільванія, Західна Вірджинія, Арканзас, Луїзіанна, Техас і безпосередньо вдома, в Оклахомі.

Краса сланцевої гри полягала в тому, що не були потрібні глибокі технічні знання, аби обрати правильне місце для буріння свердловини. Вам просто було потрібно мати права на видобуток корисних копалин на настільки великих територіях, наскільки це лише можливо. Варто було лише пробитися під сланцеві шари глибоко під земною поверхнею, а там вже газ був щедро розподілений повсюди. Практично був будь-де. За умов технології гідротехнічного розриву й горизонтального буріння, які ставали дедалі поширенішими, важко було пробурити неробочу свердловину або «вгатити гроші в землю», як любив говорити один з його конкурентів. Це грало на руку сильним сторонам Обрі.

«Коли гра змінилася, — зазначав він, — і в новій грі перемога стала за тим, хто має запас, я відчув, що маю природну перевагу над переважною більшістю [конкурентів], бо знаю, як використати земельні активи «Чесапіка», щоб «захопити прапор»10 великих ігор». Усього за сім років — із 2000 до 2007 — компанія забила за собою право на буріння й видобуток корисних копалин на понад 10 мільйонах акрів у Сполучених Штатів, що дорівнює володінню підземним масивом завбільшки з Меріленд із Коннектикутом на додачу.

На початок 2008 року, коли ціни на природний газ повернулися і неймовірний успіх Обрі навертав людей до його ідей та планів, його ставки на сланцевий газ сповна відплатилися сторицею. З кількох сотень співробітників у 2000 році «Чесапік» розрісся майже до сімдесяти шести сотень. В одній лише Оклахомі було три тисячі співробітників «Чесапіка», всі вони містилися в сучасному кампусі, який замовив і допоміг спроєктувати Обрі. Його уявлення про ідеальний, розкиданий на великій площі офісний парк усе ще росло й формувалося і в підсумку охопило понад двадцять будівель з червоної цегли в георгіанському стилі, фітнес-центр з йога-класами і безплатним масажем, фешенебельні кафетерії і дитячий садок завбільшки у 63 тисячі квадратних футів. «Я зосередився на зведенні кампусу, привабливого з архітектурного погляду і добре облаштованого з огляду на людські масштаби, — пояснював він оглядачу з місцевого журналу. — Мені подобається думати, що наша компанія органічна й швидко розвивається, тож ми розбудовуємося у горизонтальній площині, тому я переконаний, що бізнес — успішний, якщо люди працюють разом на колегіальному рівні. Мені хотілося, щоб наші будівлі утримували горизонтальний масштаб, щоб у такий спосіб віддзеркалювати середовище нашої командної роботи на противагу ієрархії».

«Форч’юн мегезін» назвав «Чесапік» однією зі ста найкращих компаній-роботодавців країни в 2008-му, головним чином завдяки персональному піклуванню й щедрості Обрі Макклендона. Обрі надавав особливого значення знайомству з новими працівниками в регіональних офісах його майбутніх газовидобувних родовищ. На другий тиждень 2008 року він прилетів на урочисте відкриття регіонального офіса в округ Вайт, Арканзас, із чеком на 100 тисяч доларів для фінансування наукових та інженерних стипендій у розташованому неподалік Університеті Хардінга і обіцянками збільшити кількість працівників новоствореного родовищного офіса з тридцяти п’яти осіб — утричі, а то й у чотири рази в найближчі місяці. «Ми хочемо бути найкращими сусідами з усіх, які в них коли-небудь були, — сказав Обрі репортеру на зібранні за участі понад п’яти сотень місцевих жителів. — Мешканці цього краю ось-ось побачать економічний розквіт, якого ніколи до того не бачили».

Хто б не хотів вірити Обрі? Хто не хотів би взяти участь в його ризикованій справі? Хто не хотів би перевести чеки