Євген Дмитренко - Прочитай мене!, Євген Дмитренко
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Якось загубився один маленький котик. Та такий маленький, що тільки от ходити навчився. А тому й загубився, бо ж ходив-блукав аж поки не заблукав.
Тож, сів маленький котик на землю й почав голосно плакати. Як раптом підлетіла до нього бджілка та й запитує:
— Чому ти плачеш?
— Я загубився! І не знаю дороги додому.
— А ти голосно-голосно поклич матусю. Вона обов’язково тебе почує й одразу ж прибіжить!
— Я дуже далеко відбіг від дому. Боюся, що вона мене не почує.
— Ти що, це ж матуся. Вона завжди чує.
Послухав котик бджілку. Підтер носика, а потім:
— А як кликати матусю? Я ніколи її не кликав, бо ж вона завжди була поряд!
— А ти спробуй як я! І бджілка голосно-голосно задзижчала: "Дзззззмуся!"
Котик також спробував задзижчати, але зміг вимовити лише тихе "няу".
— Ні, не вийде в мене дзижчати.
Розплакався бідолаха й пішов собі далі. А на зустріч йому теля.
— Чому ти плачеш? — запитало телятко.
— Я загубився! І не знаю дорогу додому.
— А ти голосно-голосно поклич матусю. Вона обов’язково тебе почує й одразу ж прибіжить!
— Я... я не знаю, як кликати матусю. — плачучи промовив котик.
— То ти спробуй як я.
І корівка голосно-голосно замукала: “Му-му-мууууся!”
Котик також спробував замукати, але зміг вимовити лише тихе "няу".
— Ні, не вийде в мене мукати.
Розплакався бідолаха й пішов собі далі. А на зустріч йому кізонька.
— Чому ти плачеш? — запитала кізонька.
— Я загубився! І не знаю дорогу додому.
— А ти голосно-голосно поклич матусю. Вона обов’язково тебе почує й одразу ж прибіжить!
— Я... я не знаю, як кликати матусю. — плачучи промовив маленький котик.
— То ти спробуй як я.
І кізонька голосно-голосно замекала: “Ме-ме-мееееееееся!”
Котик також спробував замекати, але зміг вимовити лише тихе "няу".
— Ні, не вийде в мене мекати.
Розплакався бідолаха й пішов собі далі. А на зустріч йому свинка.
— Чому ти плачеш? — запитала вона.
— Я загубився! І не знаю дорогу додому.
— А ти голосно-голосно поклич матусю. Вона обов’язково тебе почує й одразу ж прибіжить!
— Я... я не знаю, як кликати матусю. — плачучи промовив маленький котик.
— То ти спробуй як я.
І свинка голосно-голосно захрюкала: “Хрю-хрю-хрююююся!”
Котик також спробував захрюкати, але зміг вимовити лише тихе "няу".
— Ні, не вийде в мене хрюкати.
Розплакався бідолаха й пішов собі далі. А на зустріч йому півник.
— Чому ти плачеш? — запитав він.
— Я загубився! І не знаю дорогу додому.
— А ти голосно-голосно поклич матусю. Вона обов’язково тебе почує й одразу ж прибіжить!
— Я... я не знаю, як кликати матусю. — плачучи промовив маленький котик.
— То ти спробуй як я.
І півник голосно-голосно закукурікав: “Ку-ка-рі-кууууся!”
Котик також спробував закукурікати, але окрім тихого "няу" в нього нічого не вийшло.
— Ні, не вийде в мене кукурікати.
Розплакався бідолаха й пішов собі далі. Як раптом, почув він дуже знайоме нявчання й одразу ж голосно-голосно занявчав у відповідь: "Няв-няв-няся!"
І до маленького котика прибігла стурбована матуся. Вона міцно його обійняла промовивши:
– Я тебе почула, синку!
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Прочитай мене!, Євген Дмитренко», після закриття браузера.
