Віккі - Східна троянда. Таємниці королівство, Віккі

Ця ніч була початком нового етапу життя Сибіл, і хоча її серце було сповнене хвилювання, вона розуміла, що тепер її доля зміниться назавжди.

 

 

Святкування весілля принцеси Сибіл в Омані було грандіозним та сповненим традицій, які вразили всіх присутніх.

Коли королівська родина прибула до нового королівства, їх зустріли захоплені вигуки та музичні мелодії, що наповнювали простір величного палацу.

На вході стояли слуги в традиційних оманських уборах, тримаючи срібні чаші з пахощами та квітами, що символізували благословення для нової дружини.

Принцеса Сибіл була вбрана в розкішне золотисто-біле плаття з витонченими орнаментами, а її голову прикрашала діадема, що символізувала її новий статус в Омані.

Коли вона увійшла до головної зали, присутні піднялися зі своїх місць, вітаючи її урочистими вигуками.

Імам виголосив благословення, а принц Оману промовив слова вдячності за те, що принцеса Сибіл стала його дружиною.

Офіційна частина плавно перейшла у святкування:

Жінки розпочали традиційний танець зі свічками, кожен рух якого означав щастя та гармонію в шлюбі.

Музиканти грали на традиційних інструментах, підкреслюючи багатство культури Оману.

Столи були заповнені вишуканими стравами—ароматними м’ясними делікатесами, солодкими фініками, напоями з шафраном та медом.

Гості підходили до Сибіл, даруючи їй коштовності, вишукані тканини та срібні прикраси, як знак поваги та прийняття її у нову сім’ю.

Королівська сім’я сиділа у спеціально підготовленій ложі, уважно спостерігаючи за кожним моментом святкування.

Вікторія та Дем'я не приховували радості, бачачи, як їхню сестру вітають у новому королівстві.

Королева Маріама з ніжністю дивилася на Сибіл, усвідомлюючи, що її донька тепер стане частиною нового дому, нової культури, нового життя.

Святкування тривало до пізньої ночі, і Оман відзначив цей день як один із найважливіших у своїй історії—день, коли принцеса іншого королівства стала частиною їхньої спадщини.

Святкування завершувалося, і молодих супроводжували до їхньої кімнати.

Слуги танцювали навколо пари, співаючи традиційні пісні, що символізували початок їхнього спільного життя.

Сибіл йшла поруч із принцом Оману, її серце калатало, а пальці несвідомо стискали шовкову тканину її сукні.

Вона знала, що ця ніч змінить усе.

Але глибоко в її душі ховалася тривога, яку вона не могла подолати.

Вона боялася, що її новий чоловік дізнається правду—що вона вже була заміжня за Аміраном, і що вона не така, як він думає.

Коли вони увійшли до кімнати, принц ніжно взяв її руку, його погляд був сповнений очікування.

Сибіл відчула холодний страх, але зберегла спокійний вираз обличчя.

Вона мала знайти спосіб приховати свою таємницю або зіткнутися з реальністю, яку не могла змінити.

Величний оманський двір був залитий м’яким світлом факелів, а у повітрі витавав аромат квітів, що розквітали у нічному саду.

Принцеса Маліка сиділа у своєму розкішному вбранні, її постава була витонченою, а погляд задумливим.

До неї підійшов Джеймс, його очі світилися цікавістю.

— Не хочеш прогулятися?

Маліка усміхнулася, її руки акуратно склалися на колінах.

— Так, це гарна ідея.

Вони вийшли на мармурові доріжки палацового двору, повільно проходячи повз великі фонтанні арки та розкішні сади.

Під тихий шум води та далекий гомін святкування, Маліка зупинилася, її погляд став гострим.

— Джеймсе, я хочу знайти ту жінку, яка підставила Сибіл та використала Амірана.

В її голосі була рішучість, що не допускала сумнівів.

Джеймс уважно подивився на неї, його погляд став м’яким, але водночас зацікавленим.

Маліка справила на нього сильне враження.

Він усміхнувся.

— Я допоможу тобі.

— І якщо це значить, що ми продовжимо наші стосунки, я радо приймаю цей шлях.

Вона подивилася на нього, у її очах промайнув блиск задоволення.

Ця ніч була початком не лише для Сибіл, а й для Маліки—її власна історія теж починала розгортатися у новому напрямку.

 

Тим часом у Катарі, у палацу аль-Шаф, розгортався небезпечний момент, поки королівська сім'я були на весіллі в Омані.

Катя разом із Семом і Софією пробиралися по темних коридорах темниці, озираючись у страху.

Охоронців не було, і вони скористалися шансом, щоб знайти Зою.

Раптом попереду показалася знайома фігура.

— Мама! — вигукнула Катя, побачивши Зою.

Але поруч із її матір’ю стояв Руслан.

Катя завмерла, осмислюючи, що саме він звільнив її.

— Руслан… — її голос здригнувся від емоцій.

Вона кинулася до нього, обійняла так міцно, ніби боялася знову втратити.

— Ти врятував її… — прошепотіла вона— Ти марно ризикуєш заради мене, коханий.

Руслан сильно притиснув її до себе.

— Я б зробив це тисячу разів заради тебе.

Він пильно подивився їй у очі.

— Катю, біжи зі мною. Разом. Візьми матір, візьми друзів. Ми втечемо і знайдемо місце, де зможемо бути щасливі.

Катя завмерла, а потім повільно кивнула.

— Я піду з тобою.

Сем нервово озирнувся.

— Треба поспішати! Якщо нас знайдуть—це кінець!

Вони кинулися до виходу.

Темрява саду поглинула їх, але надія на свободу була сильнішою.

Раптом пролунав суворий голос.

— Схопіть їх!

Катя різко обернулася.

На холмі стояла Мона, а позаду неї—загін охоронців.

Руслан віддав останній наказ.

—Біжіть!

Катя, міцно схопивши матір за руку, кинулася вперед.

Софія і Сем бігли слідом за нею, їхні очі блищали тривогою.

Руслан зупинився, швидко озирнувшись на приближення стражників.

Він повернувся до Каті, міцно взяв її руку, його погляд був глибоким і серйозним.