Віккі - Східна троянда. Таємниці королівство, Віккі

Її серце наповнилося радістю.

Анетта супроводжувала Логана до Кристіни, але в той момент, коли ніхто не бачив, Дем’ян наблизився до Вікторії.

Їх погляди зустрілися, повні ніжності й тепла.

Він тихо поцілував її, і вони на мить віддалилися від святкування, радіючи кожній хвилині разом.

Дем’ян з усмішкою наблизився до Вікторії, його очі світилися теплом.

— Моя сестра Медина запрошує тебе на її заручини. Вона хоче особисто познайомитися з тобою. Все відбудеться на острові Санторіні.

Вікторія відчула хвилювання, але її очі спалахнули радістю.

— Звісно, я приймаю запрошення! Це буде прекрасна можливість зустрітися.

Потім вона поглянула на Дем’яна, її усмішка стала ще ширшою.

— А мій зведений брат Амір запрошує нас на вечерю в Україні. Він оголосить, що Настя буде його дівчиною.

Дем’ян схилив голову, задумуючись.

А потім усміхнувся, відчуваючи приємне передчуття.

— Я теж приймаю запрошення. Буде цікаво дізнатися більше про твою сім’ю.

Вікторія радісно кивнула, їхні руки несвідомо переплелися, ніби відчуваючи спільну радість за майбутні події.

Вони разом пішли, обговорюючи підготовку до весілля Сибіл.

Вікторія захоплено пояснювала Дем’яну традиції, а він уважно слухав, розуміючи, наскільки важливі ці моменти для неї.

Підготовка до весілля принцеси Сибіл була величною та ретельно продуманою.

З самого ранку служниці метушилися у покоях, розкладаючи тканини, коштовності та шовкові вуалі.

У окремій кімнаті, прикрашеній жасмином та золотими орнаментами, Сибіл сиділа разом із сестрами, матір’ю та мачухами, очікуючи завершення підготовки.

Її наряд був вишуканим та величним:

Весільна сукня—розкішне червоне вбрання з золотим оздобленням, що символізує благополуччя та достаток.

Довгий шлейф, розшитий перлами, струменів позаду, ніби відлуння королівської величі.

На голову їй одягли тонку золоту діадему, прикрашену сапфірами та рубінами.

Руки були вкриті тонкими візерунками з хни, що розповідали історію її майбутнього життя як дружини.

Її сестри—Вікторія, Сафія та Сорая—сиділи поруч, співали традиційні весільні пісні, створюючи атмосферу свята та очікування.

Королева Маріама ніжно гладила руку Сибіл, а мачухи стежили за останніми деталями, щоб усе було бездоганно.

Сибіл дивилася на своє відображення у срібному дзеркалі, її погляд був серйозним, але водночас наповненим ніжністю.

Вона розуміла, що цей день стане поворотним моментом її життя, і її серце калатало від змішаних почуттів.

Чекання продовжувалося, поки служниці готували ароматичні олії для обряду, а поза межами кімнати почався гомін гостей, які вже з нетерпінням чекали виходу нареченої.

У прикрашеній кімнаті Сибіл сиділа мовчки, її очі дивилися вглиб срібного дзеркала, відбиваючи сумніви та тривогу.

Навколо неї сестри продовжували співати весільні пісні, слова яких мали благословляти її на нове життя.

Але ніхто не помічав, як у її погляді ховалася глибока печаль.

Це мав бути її найважливіший день, але серце було сповнене змішаних почуттів.

Раптом двері відчинилися.

Служниця вклонилася та промовила:

— Принцесу Сибіл запрошують на церемонію нікях.

Музика гучно заграла, слуги підняли її шлейф, а сестри взяли її за руки, супроводжуючи на церемонію.

Вона вийшла в головний зал, де на неї вже чекали гості.

У повітрі пахли пахощі ладану, свічки тьмяно мерехтіли у золотистих лампах.

Сибіл зробила глибокий вдих, її серце билося швидше, але вона усміхнулася, знайшовши в собі силу зробити цей крок.

Церемонія нікях принцеси Сибіл з принцом Оману була величною, сповненою традицій та урочистості.

Головний зал палацу був освітлений тисячами золотих ламп, пахощі ладану змішувалися з ароматом троянд.

Посередині стояв розкішний мармуровий подіум, де мав відбутися обряд.

Сибіл була у розкішному вбранні—золотистій сукні з витонченими узорами, довгим шлейфом та діадемою з перлами.

Принц Оману очікував її, одягнений у традиційний білий одяг, що символізував чистоту та новий етап життя.

На весільній церемонії Сибіл, коли її лише приводили до нареченого для проведення обряду нікях, принц Савва зробив несподіваний жест.

Він підійшов до свого молодшого брата Руслана, що виглядав занепокоєним.

Савва підняв голову і тихо вимовив:

— Я шкодую, що вдарив тебе.

Руслан зупинився на мить, а потім теж кивнув.

— Я теж вибачаюся. Я не повинен був так реагувати.

Савва усміхнувся легко, його голос був теплим:

— З цього дня ми більше не будемо ображати одне одного. Ми будемо підтримувати один одного.

Руслан поглянув на брата і, після короткої паузи, погодився.

Коли розпочалася церемонія, головний імам вимовив вступну молитву, закликаючи благословення для майбутнього подружжя.

Потім відбувся обряд згоди—спочатку принц оголосив своє бажання взяти Сибіл за дружину, а потім вона підтвердила свою згоду перед свідками.

На столі лежав договір нікяху, який принц підписав першим, а потім Сибіл піднесла руку та поставила свій підпис.

Після цього імам проголосив їх подружжям, і зал наповнився музикою та аплодисментами!

Сибіл не могла стримати хвилювання, її очі блищали змішаними почуттями—новими очікуваннями.

Сестри підійшли до неї, поцілували її щоки, а мати благословила її та вручила подарунок—золотий браслет із старовинним орнаментом.

Коли церемонія нікях завершилася, принц Руслан мовчки залишив зал, зливаючись із натовпом королівської родини.

Його погляд був зосереджений, а кроки швидкі.

Він мав лише одну мету—звільнити Зою та втекти з Катею, щоб почати нове життя.

Принц Оману ніжно взяв її за руку, і вони разом вийшли до саду, де почалися святкові танці та частування.