Джеймс С. А. Корі - Вiйна Калiбана, Джеймс С. А. Корі

посміявся хвилину і поплескав Голдена

по плечу так сильно, що в того забрязкали зуби.

— А от хер там, — сказав Еймос. — Ти найкрутіший чувак з усіх, кого я знаю.

Не чекаючи від Голдена відповіді, він попрямував до трапа

і спустився на палубу нижче.

Наомі злегка відштовхнулася від перегородки й полетіла до

Голдена. Опір повітря зупинив її за пів метра від нього. Вона все

ще найграційніша з усіх, кого він спостерігав при

мікрогравітації — балерина нульової g. Він ледь утримався, щоб

не притиснути її до себе. Судячи з виразу її обличчя, вона хотіла

не цього. Наомі просто повисіла навпроти нього якусь мить, без

зайвих слів, а тоді простягнула довгу, тонку руку та приклала

йому до щоки. Її шкіра на дотик була прохолодною і м’якою.

— Не йди, — попросила, і щось у її голосі підказало: це —

востаннє.

Він відхилився і почав протискуватися у захисний костюм.

— А хто тоді? Можеш уявити, як Авасарала пробивається крізь

натовп зомбі-блюваків? Та вона не відрізнить інфоцентру від

камбуза. Еймос повинен забрати дівчинку. Ти знаєш, що

повинен, і знаєш чому. Пракс має бути з ним. Боббі охороняє

їхні життя.

Він перевалив громіздкий скафандр через плечі й запечатав

спереду, але залишив шолом висіти на спині. Ударив п’ятами, магніти на черевиках увімкнулися, він підштовхнув себе до

палуби і причепився до неї.

— Тебе? — продовжував він. — Мені відправити тебе?

Я запросто поставлю на тебе проти тисячі зомбі. Але ти

розберешся в командному інфоцентрі не краще за Авасаралу. Де

тут логіка?

— Ми щойно поладнали. Це нечесно.

— Та, — продовжував Голден, — передай марсіянам, що

порятунок їхньої планети компенсує питання про вкрадений

у них корабель, добре?

Він знав, що легковажно ставиться до цієї миті, й одразу

зненавидів себе за це. Але Наомі його знала, знала, який він

наляканий, і не стала йому за це дорікати. Він відчув приплив

любові, від якої по хребту пройшов струм і під волоссям

закололо голочками.

— Гаразд, — відповіла вона, змивши емоції з обличчя. — Але ти

повернешся. Я буду весь час тут, на зв’язку. Ми пройдемо це

болото разом, кожен крок. Жодних геройських штучок. Мозок, а не кулі, і ми розв’яжемо проблеми разом. Не відбирай цього

у мене. Не смій відбирати.

Голден нарешті пригорнув її і поцілував.

— Згода. Будь ласка, допоможи мені повернутися живим.

Я дуже хочу цього.

* * *

Летіти на «Смугачі» до понівеченої «Аґати Кінг» було все одно

що під’їхати на перегоновій машині до продуктових яток на розі.

Інший корабель був лише за кілька тисяч кілометрів від

«Росинанта». Здавалося, він так близько, що вистачить одягнути

скафандр і дуже сильно відштовхнутися. Натомість Голден

летів, мабуть, на най швидшому кораблі в системі Юпітера

у режимі праски на потужності відсотків п’ять крізь уламки

недавнього бою. Відчував, як «Смугач» рветься з повідця, відповідаючи на його крихітні струмені пари з похмурим

докором. Відстань до підбитого флагмана була такою короткою, а шлях таким підступним, що прокладання курсу зайняло би

більше часу, ніж політ на ручному керуванні. Але навіть на цій

ледачій швидкості «Смугачу», схоже, було непросто тримати ніс

спрямованим на «Кінг».

«Ти не хочеш туди летіти, — ніби говорив пінас. — Це

жахливе місце».

— Ні, ні, справді не хочу, — відповідав Голден, плескаючи по

пульту перед собою. — Але просто привези мене туди цілим, добре, красунчику?

Повз нього пролетів масивний шматок того, що, мабуть, колись було винищувачем. Рвані краї досі палали жаром. Голден

стукнув по ручці й відштовхнув «Смугача» вбік, щоб відлетіти

від плавучих уламків трохи далі. Ніс збився з курсу.

— Пручайся скільки хочеш, але пункт призначення незмінний.

Голдена дещо розчарувало, що переліт був таким

небезпечним. Він ще ніколи не літав на Іо, і супутник на краю