Степан Андрійович Бандера - Перспективи Української Революції

захід від тієї лінії були популярно називані українським революційно-визвольним підпіллям ОУН-УПА як «Закерзоння».

6

Т. зв. Договір трьох, підписаний 28-го травня 1947 р. у Варшаві між Польщею, Москвою і Чехо-Словаччиною про спільні військові дії проти УПА. Згідно з цим договором, большевики забльокувалй своїми військами українсько-польський кордон, чехи вислали в Карпати гірську бриґаду, а поляки дали моторизований корпус (3 дивізії) і відділи поліції, які за наказами маршала Ролі-Жимєрського, з допомогою командира ген Моссори і міністра поліції Радкевича, виступили проти відділів УПА на Закерзонні, кидаючи до бою танки, гармати й літаки. Акція була спрямована головно проти Лемківщини й Перемищини. Одночасно поляки почали силою виселювати українців з їхньої землі й вивозити одних на схід, інших на понімецькі землі на заході. У висліді тих акцій після довшого часу українські землі обезлюдніли (в час, коли була писана ця стаття, боротьба ще не була припинена) й відділи УПА, не маючи потрібних харчів та зв'язків з населенням перейшли за Сян, інші рейдами через Чехо-Словаччину до Баварії.

7

Див.: «Постанови Конференції Проводу ОУН на Українських Землях, що відбулася в м. червні 1946 р.» у збірці документів «ОУН у світлі постанов Великих Зборів, Конференцій та інших документів з боротьби 1929–1955 рр.», Бібліотека Українського Підпільника ч. 1, видання ЗЧ ОУН, 1955 р., стор. 143 і далі.

8

«Залізна заслона», термін, створений брітанським прем'єром Черчілем для окреслення демаркаційної лінії між московсько-большевицькою і захід-ньою сферою впливів у Середній і Східній Европі. Це окреслення характеризує замкненість совєтських західніх кордонів як для населення больше-вицької імперії, так і для західніх громадян.

9

Гітлер у своїх промовах і писаннях обіцював німцям створити таку могутню державу («райх»), що вона протриває тисячоріччя. Та скоро те «тисячоріччя» виявилося справді занадто «куце», звідси й натяк автора статті.

10

Тур — псевдонім Романа Шухевича, як Голови Проводу ОУН в Україні. Про життя і діяльність Р. Шухевича див. статтю Ст. Бандери в цьому збірнику «Командир — Провідник (Слідами сл. пам. Романа Шухевича)», у 1954 р.

11

Ярема — постать з Шевченкової поеми «Гайдамаки», який у жидівських наймах корився своєму панові, коли ж пішов у гайдамаки, де одержав псевдонім «Галайда», став відважним борцем за волю свого народу.

12

Тодішнім провідником Крайової Екзекутиви, себто керівного чинника ОУН на західноукраїнських землях, який підлягав Проводові Українських Націоналістів — ПУН, очоленому полк. Є. Коновальцем, що перебував на чужині, був Лев Ребет.

13

Докладніші відомості про ДУН подані в книжці: «Дружини Українських Націоналістів у 1941–1942 роках». — Мюнхен: Вид. «Наша Книгозбірня», 1953.— С. 128.

14

Лозовський — псевдонім Романа Шухевича як голови Генерального Секретаріяту (прем'єра міністрів) Української Головної Визвольної Ради, від 1944 до 1950 рр.

15

«Двійка», два члени т. зв. «Колегії трьох уповноважених», Лев Ребет і Зиновій Матла, які в лютому 1954 р. визнали себе «Колегією» і «вступили в дію», щоб насильницьким способом перебрати владу над ЗЧ ОУН.

16

«Український Самостійник», Мюнхен, рік вид. V, ч. 10/216 з неділі, 7-го березня 1954 р., «Рішення Проводу ОУН на Українських Землях в справі Степана Бандери».

17

«Бийлихо» — псевдонім Ст. Бандери.

18

Коваль — псевдонім наступника Чупринки, що після його смерти почав виконувати обов'язки Голови Проводу ОУН на Українських Землях, але незабаром був заарештований. (С. Л.).

19

«УС» — «Українського Самостійника», що його захопили «двійкарі».

20

«Сучасна Україна», орган української визвольної думки, Мюнхен, рік вид. IV, ч. 9/86 з 9. 5. 1954 р., «Заява Закордонного Представництва Української Головної Визвольної Ради» з квітня 1954 р.

21

«До зброї», журнал військово-політичної думки українського вояцтва на чужині, місячник, видаваний Військовим Центром, згодом Місією УПА при ЗП УГВР, виявляв опозиційні настрої проти ЗЧ ОУН і Степана Бендери, Друкувався в Мюнхені; з 1946 по 1954 рр. появилося 39 чисел.

22

Василь Охримович.

23

КУК — Координаційний Український Комітет у Німеччині.

24

Реформа німецької валюти, яка відбулася в 1949–1950 рр.

25

Дивись «Провокатор Петро Яблонь-Яровий і його приятелі!», «Сурма» ч. 29 з березня 1951, стор. 16–19 і ч. ЗО з квітня 1951, стор, 21–23.

26

Текст цього «Політичного становища Уряду США» був друкований у тижневику «Українець-Час», Париж, ч. 11/375 з 14 березня 1954 року.

27

Критичний розгляд цього з'їзду поданий в книжці: «XX з'їзд КПСС без маски», Бібліотека українського підпільника», серія друга, ч. 1, вид. ЗЧ ОУН, 1956, 166 сторінок.

28

Машино-тракторні станції в СССР.

29

Кузбас, Кузнецький вугільний басейн в сибірській частині СССР, в якому видобувають головно вугілля і залізну руду, займає Кемеровську область, на схід від Алтайського краю.

30

Донбас, Донецький басейн, Донеччина е основною паливною базою і найважливішим промисловим районом України та всієї Східньої Европи, областю потужної кам'яно-вугільної промисловости і металюрґії, лежить у південно-східній частині України, між середньою і долішньою течією Дінця на півночі й південному сході та Приозівською височиною і Приозівською низиною на півдні; займає простір 23.000 квадратних кілометрів. Донеччина є немилосердно експлуатована Москвою.

31

Заколоти і постання почалися 16-го червня 1953 р. в Східньому Берліні виступом німецьких робітників, які запротестували демонстраціями і страйком проти підвищення норм їхньої праці, згодом домаганням відбути вільні вибори й змінити комуністичний уряд; 17-го червня ті виступи прибрали ширший засяг та охопили страйком майже все робітництво, яке почало повстання. Большевицькі війська здушили повстання з допомогою танків і гармат і розстрілами провідників робітництва; за даними західньо-німецького парляменту (бундестагу), тоді розстріляно 62 особи, а 25.000 ув'язнено.), та в сибірських концтаборах (Про повстання і страйки в сибірських концентраційних таборах, що їх ініціювали й проводили звичайно в'язні-українці з лав ОУН і УПА, і початок яких сягає ще 1946 р., докладніші дані е в книжці: «Московські вбивці Бандери перед судом», (Українське В-во в Мюнхені 1965 р.), у розділі «Матеріяли і документи» ч. 5: «Повстання і страйки в большевпцьких концентраційних таборах і на засланні в 1946–1959 роках», стор. 455-456

32

Перша після другої світової війни Женевська конференція міністрів чотирьох великодержав: США, Брітанії, Франції і СССР в справах «відпруження та миру» відбулася 16-го квітня 1954 р.

33

Автор має на думці Українську Революційно-демократичну Партію Івана Багряного — УРДП.