Кайла Броді-Тернер - Легенди Ґотліну, Кайла Броді-Тернер

–Я думаю, ти дала мені другий шанс.

–Навіщо, якщо ти вбив мою половину?

–Може, ти просто хотіла врятувати друга?

Правда про те, що Ельга врятувала вбивцю Ельгорта, поставивши Айріала вище за свою половину, падала на груди дівчини важким тягарем. Вона не могла повірити в це. Не могла повірити, що вчинила так щодо нього. Не могла усвідомити, що вона беззастережно довіряла тому, хто нещадно вбивав невинних.

–Я повинна заточити Містифікатора.

–Так. Інакше й бути не може.– відповів він.– Ти сумніваєшся?

–Я просто... Не можу цього зробити.

–Залишайся безжалісною до нього.

–Але він – це ти. – нагадала вона.

–І я вбив Ельгорта, Калеба і багатьох половин, безжально і беззастережно. Я не заслуговую жити після цього.– відповів Айріал і відчув біль від власних звірств. –Відправ мене назад і прокляни, це необхідність.

–Як я це зроблю?! –зірвалася на крик вона.

–Це може зробити тільки дівчина з пророцтва. Ти маєш відшукати її раніше за Найджела і навчити.

–Як я знайду її?

–Вона племінниця Хранителя.

–Якого з?!

–Містифікатор скоро прийде до тебе. Дочекайся його і розговори, ти зрозумієш, що робити.

Пішовши від Ельги, він знову спробував увійти в тіло Містифікатора, перенісши тіло Ельгорта у Мавзолей, намовивши Фібі перехопити душу Ельгорта. Коли Містифікатор скликав усіх у сніговому лісі, Айріал важко зітхнув і поспішив до них. Він відчував огиду, дивлячись на своє альтер–его, який чемно подавав дівчині руку, змахував смітинки з плеча. Він пам'ятав, про що думав у ті моменти, як мріяв поневолити Ельгу, зробивши особистою зброєю. Відчувши відразу до самого себе, Айріал відвів погляд убік.

–Може... краще, щоб ти не дивився на це? – шепотіла Ельга, поки Містифікатор розправляв її шлейф на снігу.

–Я маю бути тут.– відповів Айріал.

Ельга зібрала магів, сховавши їх за стіною, ув'язнила Містифікатора і промовила заповітні слова:

– Цим холодом і мороком я сковую твоє серце, прирікаючи тебе на повільну загибель, ти переживеш увесь біль поранених сердець, щойно твоє серце вперше за століття заб'ється від любові. І це пророцтво починає діяти негайно.  Хай здійсниться страта! Містифікатор мертвий, відтепер тут лише похмура душа, в пошуках спокою, якого йому не знати!

Після зустрічі зі Старлою, Ельга матеріалізувала себе в палаці.

– Айріале? – прошепотіла вона. – Ти... тут? Ти ще чуєш мене?

Але відповіді не було. Ельга заплющила очі, раптово в її особистому палаці їй уперше в житті стало холодно і самотньо. Тепер вона остаточно втратила всіх.

2015 рік. Ґотлін

Айріал відчув, як пута часу опали, відпускаючи його. Він вільний, тепер він владний над собою. Він не був безтілесним, як усі ці століття, і відчуття новопридбаного тіла злякали хлопця. Він прокинувся в тому ж місці, де Ельга вигнала його. Переродившись, він відійшов від магічного світу, але продовжував залишатися в Ґотліні. Збираючи крихти здібностей впровадження та адапатації, за кілька місяців він став найбагатшою людиною міста й іменував себе не інакше, як Брок. Це було прізвище Айріала, про яке він забув багато століть тому, будучи Містифікатором. Його магія тепер, після ув'язнення, була ледь відчутна. Першою силою Айріала, його справжнім даром, була можливість пристосовуватися. Він міг бути своїм у будь–якому місці, умів добре ховатися і змінювати вигляд, якщо це було йому необхідно. Але з часом, падаючи в темряву, він поглинав надто багато сил інших магів, які послаблювали його і відтісняли його основну здатність. Переродившись, він втратив усе, що поглинув набагато раніше, і повернувся до слабких залишків камуфляжу. А тому повернувся до істинного вигляду й оселився на околиці міста, скуповуючи всі будівлі та кафе на околицях, які приносили йому згодом гарний прибуток. Він вважав за краще триматися подалі від центру, щоб не викликати підозр.

Мучачи себе питанням, як спокутувати провину за все, що він створив у своєму житті, він шукав відповіді всюди. Отримавши великий штат, що складався з охорони, шеф–кухарів, найкращих клінінгових сервісів, він так само знайшов невелику групу магів, які стали його очима і вухами. Він уперше відчув, як це: працювати з людьми не залякуючи їх, а викликаючи повагу або інтерес. Втративши магічні сили, Айріал намагався знайти способи спокути за допомогою магів, які надавали йому послуги різного характеру: від доставки магічних фоліантів, до супроводу на далекі магічні королівства. Він так само просив аудієнції з Анжелою, магом Життя для обговорення нагальних питань, анонімно, зрозуміло. Через якийсь час Брок знайшов можливість допомагати душам, життя яких він забрав, відшукати шлях до переродження і заприсягся з часом допомогти кожному. Були душі тих, хто відмовився повертатися. Серед них був і Калеб Торвальд, який вважав за краще наглядати за коханою, не втручаючись у її життя. Зі смертними справи йшли важче, Містифікатор, свого часу, уклав угоду з Ліліт, а від того повернути душі смертних, які утримували атрибути Жнеця було майже неможливо. Так, майже, бо все ж таки один шлях існував. На Острові Дзеркал було заклинання, здатне відшукати кожну версію мага в альтернативних всесвітах. Якщо забрати життя в кожної з його версій, цієї плати буде достатньо, щоб повернути життя тим, у кого Айріал їх забрав. Таке втручання в паралельні реальності небезпечне, адже він практично підписує собі смертний вирок у своєму всесвіті, однак Брок і не очікував нічого іншого. Він доживе своє життя, скільки йому його лишилось і піде в засвіти, зникнувши навіки, без змоги переродитись у новому циклі.