Джеймс С. А. Корі - На згарищi Сiболи, Джеймс С. А. Корі

люди.

— Ну добре, — невпевнено погодився Алекс.

Із кожною хвилиною «Росинант» усе більшав, і ось Басія вже й

розгледів тонке кільце вогнів навколо його вхідного шлюзу.

Недовго пробув він на цьому кораблі, але нині мав таке почуття, ніби повертається додому. Його ПКД зробив швидку серію

викидів, розвернувши Басію обличчям до «Ізраеля», а тоді

почав гальмування. Майже прибули…

— Хлопці, — знову звернувся до кехівців Гевлок. —

Безвідбійність пострілу — це перебільшення. Вона аж ніяк не

означає, ніби ніякого відбою немає взагалі.

І чого цей землянин так часто говорить щось не те — якісь

нісенітні півмітки плете? Та Басія тут-таки й зрозумів, глянувши

уважніше на відео «Росі»: один із чотирьох переслідувачів

швидко-швидко крутився-вертівся у космопросторі, несамовито

змушуючи свій ПКД робити викид за викидом, і ніяк не міг

зупинити свій вертіж. Ба навіть навпаки: виходило у нього на

гірше, бо з кожним новим викидом газу з ранця швидкість його

обертання тільки зростала.

— Значить, це неточна характеристика зброї, — відгукнувся

той, що Кемп на ім’я.

— Якби ми з вами дійшли до досконалішої тактики бойових

дій в умовах нульової g, — повчав Гевлок, — то я б і це вам

пояснив. А ще навчив би вас інтегрованої комп’ютерної

компенсації, коли ранець ПКД робить стабілізаційний викид

щоразу, коли ви стріляєте з рушниці.

— Здається, ти таки багато чого нас недовчив! — уколов Кемп.

— Еге ж. Але наразі, коли ви так люто гатите по мені, мені від

цього вже терпець уривається. Тож будьте ласкаві припинити це.

Он Дрейк уже геть випав за межі самоконтролю, і вертіж

відносить його все далі від вас, хлопці. Котрийсь із вас хай би

підхопив його, поки не занесло задалеко.

— А ти так хотів би цього, правда? — в’їдливо перепитав той, кого Гевлок називав Кененом. — Аби ми припинили

переслідування.

— Я хотів би, — невесело відповів Гевлок, — щоб Дрейк не

залетів задалеко й не загинув. А ще я умовляю пілота

військового корабля, щоб не перетворив тебе на хмаринку

червоного туману своїми гарматами прицільного вогню. Але ви, хлопці, такі настирливі, що мені стає все тяжче його стримувати.

— Не погрожуй…

— Он Дрейка підберіть! І верніться на свій корабель.

Припиніть стрілянину. Якщо хоч один із тих пострілів, якими ви

засмічуєте довколишній космос, випадково зачепить когось із

нас, я дозволю бойовому кораблеві розстріляти вас.

Запала тривала мовчанка. Одна по одній почали зникати

червоні риски на Басіїному дисплеї, аж поки не лишилося й

жодної. ПКД зробив останній, довгий викид газу й розвернув

Басію обличчям до «Росинанта». Зовнішні двері шлюзу вже

були відчинені — чекали на них. Наомі запливла перша і, вхопившись за ручку, стала дожидати, поки зайдуть обидва

чоловіки. Затемнення її заборола, яке захищало її, щоб не

засліпило Ілусове сонце, зблякло, і сині вогні шлюзу освітили

внутрішній простір її шолома. Добре стало видно її щиру

усмішку.

— Нарешті вдома — вдома знову! — сказала вона.

Тут до неї підплив Басія, і вона схопила його за руку, зупинила.

— Дякую тобі, що ходив визволяти мене!

Басія зашарівся й підніс долоні догори (як це роблять поясани

замість стенути плечима).

— Та я тільки того й домігся, що накликав вогонь на себе!

— Іноді й ступити крок уперед — велике діло!

Гевлок ухопився за край шлюзу й зупинився, озираючись на

«Ізраель».

— Агей, ви піймали Дрейка? Все з ним гаразд?

— Так, сер, — обізвався Кемп. — Ми його піймали.

— Гевлоку! — сказав старіший — і сердитіший — голос. — Ти

від нас так легко не відкараскаєшся. КЕХ знищить тебе, хай-но

ми повернемось. І я обов’язково поспостерігаю, як ти

шкварчатимеш на вогні.

— Головненький! — засміявся Гевлок. — Я тільки сподіваюся, що ми обидва протягнемо аж так довго.