Віккі - Східна троянда. Таємниці королівство, Віккі

Катя цінувала це у ньому більше за все, і саме через це полюбила його.

Тепер вона була готова ризикнути, аби побачитися з Русланом.

Але спершу вона мала поговорити з його батьком—еміром Ібрагімом, щоб врятувати свою матір із темниці.

Охоронці стояли на своїх місцях, їхні обличчя були суворими, але її кроки були наповнені тривогою.

Вона знала, що її дії можуть обернутися проти неї.

З кожним кроком її нерви натягувалися все більше.

Вона не знала, що її чекає, але була готова боротися за свою любов та сім’ю.

Раптом, мов тінь, перед нею з’явився емір Ібрагім.

Його обличчя було похмуре, а голос прогримів, мов гроза.

Катя поклонилася йому, як і належить, і підняла очі, зустрічаючи його крижаний погляд.

— Будь ласка, звільніть мою матір!

— Я хочу побачитися з вашим сином, принцом Русланом!

Ібрагім гнівно зиркнув на неї, його голос був холодним, пронизливим:

— Ти більше не посмієш приходити сюди!

— Забудь про Руслана і свою матір.

— Через тебе мій син змінився.

— Ти—ніхто! Не маєш права втручатися у справи королівської сім’ї.

— Твоя матір отримала те, що заслужила—я не дозволю їй ображати мого сина!

— Ти така ж, як вона. Заберіть її!

Катя спробувала благати.

Вона не хотіла образити принца Руслана, вона лише хотіла врятувати матір.

Але емір не слухав, він зник за дверима разом зі слугами.

Охоронці штовхнули Катю у груди, вона ледь втрималася на ногах.

Її серце стислося від болю, але вона не збиралася падати.

Однак її сили залишали її, і вона похитнулася, падаючи на землю.

Руслан побачив це.

Його очі запалали гнівом, коли він помітив, як охоронці виганяють його кохану.

Він крокував до неї, незважаючи на спроби охоронців зупинити його.

Але Руслан відштовхнув їх, як істинний принц.

Охоронці мовчки спостерігали, як Руслан опустився перед Катею, допомагаючи їй підвестися.

Катя, ледь зібравшись із силами, відчула, як Руслан ніжно обійняв її.

— Я радий бачити тебе знову, Катю… Я обіцяю поговорити з батьком, чекай мене тут.

Він підняв голову, його погляд запалав праведним гнівом.

Він відвернувся до охоронців, його голос гримів, як буря:

— Якщо хтось із вас ще раз торкнеться її—будете негайно звільнені!

І, не гаючи часу, Руслан кинувся до еміра Ібрагіма, щоб висловити свою лють.

Руслан, сповнений гніву, з силою розчинив двері батькового кабінету.

Очі еміра Ібрагіма були холодними, він сидів у кріслі, склавши руки на столі.

Принц навіть не приховував люті, його голос прозвучав твердо, але з відтінком болю:

— Як ви могли так поводитися з Катею?! Якщо охоронці ще раз торкнуться її—вони негайно будуть звільнені!

Емір Ібрагім підняв голову, його брови насупилися.

— Руслане, ти забуваєш своє місце. Ти повинен поважати старших. І ти повинен забути про цю дівчину. Вона проста, ніхто. Як і її зухвала матір. Її місце в темниці.

Руслан стиснув кулаки, його очі палахкотіли гнівом.

— Я прошу тебе, батьку, відпусти її матір Зою. Забудь цей конфлікт.

Але Ібрагім повільно, але твердо похитав головою.

— Ні, Руслане. Я не зміню свого рішення. І ти не маєш права втручатися. Якщо ти продовжиш, я буду змушений тебе покарати.

Руслан витримав довгу паузу, а потім холодно промовив:

— Я не боюся твоїх покарань, батьку.

Його голос був рівним, але всередині нього вирувало полум’я протесту.

Тим часом, поки Катя чекала свого коханого, вона відчула на собі погляд майбутньої королеви—Брітні.

Граційна, впевнена в собі, як справжня принцеса, вона йшла велично, не звертаючи уваги на все, що відбувалося навколо.

За нею неотступно слідували її служниця Мона та телохранитель, які не спускали з неї очей.

Катя, не знаючи, як вчинити, опустила голову і вклонилася, показуючи своє шанування до майбутньої королеви.

Брітні зупинилася, її погляд був холодним та безжалісним.

— Забирайся, жебрачка, — вимовила вона різко, оцінюючи Катю поглядом— Не приходь сюди більше, інакше твій принц Руслан постраждає. Ти цього хочеш?

Катя мовчала, її серце було сповнене страху та відчаю.

Тепер вона здогадувалася, що амбітна Брітні здатна зробити все, щоб зруйнувати її життя і життя принца Руслана.

Брітні з витонченою грацією розвернулася і, не удостоївши Катю більше жодним поглядом, продовжила свій шлях.

Мона та телохранитель йшли за нею, як тіні.

Катя залишилася стояти, завмерла на мить, не знаючи, що робити далі.

Але внутрішній вогонь у ній не згас.

Незважаючи на загрози, вона усвідомила, що тепер боротиметься сама.

Вона не хоче втягувати Руслана, вона зробить це заради нього, адже вона його любить.

Якщо втручатиметься його родина або якщо Брітні щось зробить, Руслан може втратити все.

Катя знала, що тепер у неї є план—як визволити свою матір з темниці.

Через п’ять хвилин Руслан так і не зміг побачитися з Катею—вона вже пішла.

Але принц не збирався здаватися.

Яким би не було покарання, він ризикне заради любові до Каті.

Якщо батько не допоможе—Руслан врятує Зою сам.

Але він діятиме тільки після весілля своєї зведеної сестри принцеси Сибіли.

Тоді прийде час діяти.

Принцеса Вікторія та Сафія сиділи в кімнаті, напружено обговорюючи свої подальші кроки.

Те Йон, подруга Руслана, була у в’язниці, а її вагітність ставала все більш очевидною.

Це додавало терміновості ситуації, адже Руслан був готовий на все заради неї.

— Ми повинні це зробити, — твердо сказала Вікторія, хоча її серце калатало від страху— Те Йон не може залишатися у в’язниці, тим більше в її стані. Руслан буде знищений від горя, якщо з нею щось станеться.

Сафія з настороженістю поглянула на сестру.