Анна Потій - Академія Лідеван. Громова сила, Анна Потій

Розділ 7

Феліція

— Отже, ти дійсно родичка Сетірамів? — Фірніет виглядав не менш здивованим, ніж Феліція. Ще б пак, не кожен день дізнаєшся, що твоя дівчина королівської крові!

— Не можу в це повірити… Хіба так буває?.. — в очах Феліції бурхливим море плескотівся сумнів. — А раптом ми просто однофамільці?

— І імена теж однакові? Твоїх прадіда і прабабцю звали Еміль та Евеліна?

— Так, — кивнула Феліція, опускаючись на ліжко. Вона так тремтіла від хвилювання, що сил стояти не було.

— Тоді й сумнівів не має бути: ти родичка Сетірамів. Навряд чи можливі такі збіги імені та прізвища у кількох родичів.

— Навряд чи… — Феліція закрила обличчя руками — новина виявилася надто важкою, щоб її усвідомити. — Просто мені не віриться. Ну, а раптом збіг? Усяке ж буває.

— Ми завжди можемо дізнатися напевно за допомогою зілля. Потрібне тільки волосся Сетірамів і твоє. Щоправда, спорідненість далека, може й не показати, але треба спробувати.

— І що, знову поїдемо до Сетірамів?

— Ні. Я не хочу, щоб ця інформація спливла раніше потрібного. Не треба привертати до тебе надмірну увагу. Діятимемо таємно. Думаю, у принцеси Феллінії має бути прядка волосся Еділана. Нам потрібно попросити в Імператора дозволу подивитися її речі під якимось приводом і знайти цю прядку.

— Ти так певен, що ми знайдемо прядку?

— Закохані раніше часто обмінювалися прядками волосся і зберігали їх у медальйоні. Якщо такий медальйон не поховали разом із принцесою, то ми можемо знайти його в її речах.

— Поїдемо завтра? — з надією спитала Феліція. Їй подобалося подорожувати разом із Фірніетом, впізнавати і його, і цей новий для неї світ ближче.

— Не знаю, — похитав головою Фірніет. — Я ж поновив роботу з аптекарем, він мені купу замовлень дав. Треба завтра попрацювати, а післязавтра поїдемо вже до Імператора.

Феліція зітхнула, але не сперечалася. У них же навіть робота була спільна. Нехай не прогуляються удвох, не дізнаються на день раніше важливі для них речі, то хоч попрацюють разом. Вона лягла спати, сподіваючись, що сон її заспокоїть, але заснути не виходило.

— Поговори зі мною, Фіре… — шепнула вона коханому, бачачи, що той теж не спить.

— Розкажи мені про свою рідню, Фел, — Фірніет ніжно провів по волоссю Феліції, прибираючи пасма, що впали на обличчя, і поцілував її в лоб. — Чи є у вас ще хтось з ім'ям на «Е»? У Сетірамів усіх на «Е» називають. За винятком Ірфли, звісно. Хоча, Ірфла вважається похідним від імені Ерфілія, тому певною мірою і її до «Е» можна віднести.

— Так, у нашому роді також усіх на «Е» називали, хоч у нас і мало імен на цю букву. Мою маму звали Елліною і вона хотіла назвати мене Еллою і своє прізвище дати, але тато був проти. Але народивши мене, вона прошепотіла ім'я Феліція і батько не наважився суперечити її останньому бажанню. Хоча зараз мені здається, що мама могла почути ім'я Феллінія, але оскільки такого ніколи раніше не чула, то сказала вголос схоже на нього — Феліція.

— Цілком можливо, — погодився Фірніет.

— Тож я теж не успадкувала родову «Е» в імені, втім як і прізвище.

— А яке ж твоє справжнє прізвище? — Фірніет чудово пам'ятав, що Фульмінаррі була вигадане Феліцією вже тут.

— Ковальчук, — зітхнула Феліція. — Не дуже гарне, особливо в поєднанні з моїм ім'ям.

— А чому ти обрала Фульмінаррі? Чому не взяла прізвище матері, коли опинилася тут?

— Я про прізвище матері тоді навіть не подумала. А фульміне — блискавка з італійської, одна з наших земних мов. Мені сподобалося, як звучить слово і я трохи видозмінила його.

— Саме цікаве, що й магія твоя включає блискавки та енергетичні кулі. Я вирішив би, що це збіг, але думаю, ти щось відчувала.

— Та невже? На Землі ж магії немає, я не могла, — заперечила Феліція.

— У немагічних світах неможливо проявити активну магію, але залишається передчуття, передбачення, якщо вони були і можливість відкривати портали. Іноді портали можуть відкривати і не маги, але таке рідко трапляється, — пояснив Фірніет. — Завжди невелика частинка магії в людині присутня, не можна її повністю придушити, навіть якщо у тому світі магії не існує.

— Але чому? — Феліції здавалося це дивовижним. — Хіба можуть бути магічні сили без джерела магії?

— Можуть. У будь-якому світі є джерело магії насправді. Просто в деяких воно вичерпалося або до нього втратили доступ. Розумієш, Фел, не всі цивілізації вміють розвивати магію. У якісь світи наші маги привносили свої сили, але без вливання свіжої крові магія там вичерпалася. Інші світи неправильно використовували джерела та спустошили запаси магії. А десь люди пішли іншим шляхом розвитку і забули магію. А коли її забуваєш, вона сама поступово згасає. Тим не менш, крихти магії завжди залишаються. Ось ними і живляться ті, хто має силу. Таких людей мало у немагічних світах, тож їм вистачає. Запитай у бібліотеці книги «Джерела магії» та «Теорії походження магії» — там все докладно описано.

— Було б коли! Мені ж ще Брі… — Феліція вчасно згадала, що Фірніет не любить фамільярності щодо своїх колег і відразу ж виправилася, — магу Брідевану реферат писати. На четвер.

— А що за тема?

— «Найкращі заклинання Ілюзії для боротьби з темними магами та особливості їх застосування». Чи не підкажеш, де мені їх шукати?

— Я дам тобі завтра кілька книжок. Ось бачиш, у нас завтра повно справ, до Імператора ніколи ходити.

— На жаль, — зітхнула Феліція. Їй хотілося якнайшвидше дізнатися, чи справді вона родичка Сетірамам, чи їй так тільки здається.

— Давай спати, люба, — Фірніет ніжно торкнувся губ Феліції своїми. — Ти потрібна мені завтра бадьорою.

Феліція зручно влаштувалась на плечі у коханого і постаралася відключити думки. Стук серця Фірніета, його дихання її заспокоювало і незабаром Феліція поринула у солодке забуття, навіть не здогадуючись, хто чекає її уві сні.***

— Фіре, мені Ірфла снилася! — розтривожена раптовою гостею уві сні, Феліція прокинулася напрочуд рано і наполегливо намагалася розбудити коханого.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍