Самовидець - ЛІТОПИС САМОВИДЦЯ

того не пришло бы 3, же и узято бы было, бо уже ніотколя помочи сподіватися было; можная річ, любо не приступом, але и голодом оных звоевати. Однак же и гетман Хмелницкій того не зичил, жеби міл ся достати монарха християнскій в руки и в неволю бісурманскую. И так из собою трактовати почали през дней два и учинили згоду 17*, же не міли по самую Случ жолніре на Україну бывати, толко опроч урядове старостове по городах, албо сами панове, жебы уже болш задору и причини до войни не давано. А орді плата полоном городов дванадцяти, которіе могут виняти. И по тих трактатах, узявши заставу панов значних у войско, гетман Хмелницкій бытностю своею был у короля его милости в Зборові, где оного шановано, ударовано и другого дня отпущено до войска 18*. И так король его милость повернул назад до Лвова, а Хмелницкій, пришовши под Збараже, приказал з шанцов войску уступити и юж межи собою з войском коронним болше задору не чинити; бо и от короля его милости посланцове до князя Вишневецкого пришли, посполу при гетману Хмелницком, и до всего того войска, зостаючого в облеженню в Збаражу, ознаймуючи о той згоді. И Хмелницкій з ханом кримским, росправивши орду, тоест мурзи 4 придавши и Козаков, и так многіе городи козаки позводили, и людей татаре в неволю побрали, и козаки маетность 59 побрали, и міста значніе спустіли. И днем перед Успеніем Богородици уступило войско козацкое и орди от Збаража, тягнучи просто на Україну.

1 У сп. Судієнка і в вид. Бодянського тут і скрізь в інших місцях замість «противко» вживається «противо» або ж «против», «противно».

2 У сп. Судієнка і в вид. Бодянського: «которіе мусіли, зоставивши окопи, около замку и в місті тісно стали».

3 У всіх інших списках (крім Козельського): «было».

4 У вид. Бодянського: «мурзі».

Того ж року войско литовское под Заганням 1 и Хвойниками 19* розбили полк Киевскій 20* з Кричевским.

Того ж року саранча великая была и збоже зопсовала, же дорожнета великая была и на хліб, и на соль, и на сіно.

И так по оной згоді понаїздили урядове на Україну были, и сам воевода киевскій Адам Кисель з жоною в Киеві зоставал, бо як благочестивий пан в згоді з гетманом Хмелницким был. По той згоді выкупили обох гетманов коронних 21* Потоцкого и Калиновского 2, и при них гетманства зоставили.

1 Правильно: «Загаллям».

2 У сп. Козельського: далі «и протчиїх».

РОКУ 1650

Не хотячи войско порожніовати, а звлаща з таким поганином и ворогом віри християнской збратавшися, — Волоская земля християнство любо зостает в подданстві турчинові. Але однак, же юж почали обфито жити при одином господару спокойно Василію Лупилі 3, и тому 4 позавидівши, жебы оных уменшати 5, же христіянство, а звлаща русь 6 гору узяла, так розумію, же за позволеніем 7 турчина, — хан 22* кримскій з гетманом Хмелницким несподівано зо всіми потугами козацкими и татарскими, напавши на Волоскую землю, внівец усю 8 обернули, звоевали по саміе гори, людей побрали в полон и набитки їх, тилко замки моцніе одержалися, и сам господар уступил был з Яс міста столечного, але знову ся навернул. А Хмелницкій стоял з ханом у Прута а тую землю чатами звоевали. А напотом господар поеднал орду и гетмана Хмелницкого, жеби ся вернули з его земли, и учинил сватство з Хмелницким — дочку свою за сина Хмелницкого приобицал дати 9, що напотом и учинил. А войско коронное з гетманами стояло под Камянцем Подолским, не даючи жадної причини козаком до войни. И так того року жадної войни з коронним войском не иміл 10, але повернувши о Покрові з Волох, з 11 упокоем сиділи в домах. 60

3 У вид. Бодянського: «Липулі», у сп. Козельського: правильно «Лупулі». У праці О. Рігельмана ці, як і багато інших подій, описані докладніше.

4 У вид. Бодянського: «потому».

5 У сп. Козельського: «зменшити».

6 Там же: «Рось»; у сп. Судієнка: «Рос».

7 У вид. Бодянського: «повелініем».

8 У вид. Бодянського: «все»; у сп. Судієнка: «нівець всю».

9 Ці рядки в сп. Судієнка та в вид. Бодянського читаються трохи інакше: «а з гетьманом Хмелницким, жебы ся вернул з его землі, учинил сватовство, дочку свою за сина Хмелницкого приобищал дати».

10 Там же: «не было»; в сп. Козельського: «козаки не міли».

11 У сп. Судієнка і в вид. Бодянського: немає «з».

РОКУ 1651

Зімою почали давати жолнірове повод до войни, бо залоги козацкіе почали наежати, а войска затягати. О чом увідомившися, гетман Хмелницкій скуплятися 1 полком приказал, и зараз по Рождестві Христовом 23* выйшол и стал сам в Ставищах, и войска по рожних городах в тих повітах коло Богу стало 2. И так аж до весни зоставали, покуля хан з Криму з ордами притягнул, а скоро хан з Криму наспешил з ордами, того ж часу Хмелницкій зо всіми потугами пойшол против короля его милости. А король стоял под Берестечком, и там всі войска з посполитим рушеніем зоставали. Где притягши гетман Хмелницкій першої неделі Петрова посту, дали бой слушній войску королевскому. А же нестатечная приязнь вовку з бараном, так християнинові з бесурманином 3. Хан кримскій почал з королем его милостю щось згодного и учинили потребу еще, и зараз хан з ордами уступил, зоставивши самих козаков. Що выдячи, гетман Хмелницкій з писарем скочили до хана, унимаючи оного, але не дался намовити — просто пошол под Ожеговці миль килканадцять и стал. Которого гетман упросил, жебы оному орди дал учинити отсіч войску, поневаж сам не хотіл вернутися, що хан учинил на прозбу Хмелницкого, — дал мурз в килканадцять тисяч, з которими ходил сам Хмелницкій. Але юже несправедливая приязнь, бо