Володимир Селезньов - Кремлівський плагіат. Від "шапки Мономаха" до кепки Ілліча

хоробрість, виявлену в бою під Ла-Ротьєром, був підвищений до генерал-майора і на чолі гусарської бригади зайшов у Париж.

Охтирський полк брав участь у закордонному поході 1813–1815 років. У 1813 році були битви при Баутцені, Лейпцигу і на річці Кацбах. Відзначившись біля Кацбаха, полк отримав знаки на ківери з написом: “За відзнаку 14 серпня 1813 року”. Під Лейпциґом охтирці захопили п’ять гармат. У 1813 році Охтирський полк був нагороджений срібними трубами з написом: “За відзнаку під час поразки і вигнання ворога з меж Росії 1812 року”, а в 1814 — Георгіївські штандарта з написом: “У відплату відмінної мужності і хоробрості, наданих у благополучно завершену кампанію 1814 року”.

Ізюмські гусари брали активну участь у бойових діях з початку наполеонівських воєн. За кампанію 1807 року полк отримав Георгіївські труби. У війні 1812 року Ізюмський гусарський полк брав участь із перших днів у складі 4-го піхотного корпусу генерал-лейтенанта А. Остерман-Толстого 1-ї Західної Армії генерала Барклая де Толлі. Полк вів бої біля Смолєнска, Валуєвого, Червоного, Вільно. Відзначився в битві при Лубіні, в бою біля Колоцького монастиря. У Бородінській битві у складі 2-го кавалерійського корпусу генерал-майора Ф. Корфа захищав батарею Раєвського.

Полк брав участь у закордонному поході 1813–1815 років. У 1813 році були Берлін, Люнебурґ, Денневіце, Кассель (у цьому бою загинув командир — полковник Є. Бедряга), у 1814 — Краон, Лаон, Сен-Дезьє. У вересні 1814 року полк був нагороджений Георгіївськими штандартами з написом: “За відзнаку під час поразки і вигнання ворога з меж Росії 1812 року”, а в листопаді знаками на ківери з написом: “За відзнаку”.

Сумський гусарський полк брав участь у війні 1812 року з перших днів у складі 6-го піхотного корпусу генерала від інфантерії Д. Дохтурова 1-ї Західної Армії генерала Барклая де Толлі. Полк брав участь у боях під Вітєбском, Островно і біля Лубіна. При Бородіно полк бився біля Баґратіонових флешей і батареї Раєвського. З Сумського полку вийшли такі командири партизанських загонів, як А. Сєславін та І. Дорохов. За битви з французами у війні 1812 року полк заслужив Георгіївські труби з написом: “За відзнаку під час поразки і вигнання ворога з меж Росії 1812 року”.

Полк брав участь у закордонному поході 1813–1815 років. Відзначився в бою під Лібертвольквіцем і в так званій “битві народів” під Лейпцигом. У 1814 році був нагороджений знаками на ківери з написом “За відзнаку” та Георгіївськими штандартами з написом: “У відплату відмінних подвигів, наданих у благополучно завершену кампанію 1814 року”.

Єлисаветградський гусарський полк брав участь у війні 1812 року з перших днів у складі 2-го піхотного корпусу генерал-лейтенанта К. Баґґовута 1-ї Західної Армії генерала Барклая де Толлі. Полк відзначився в обороні Смолєнска, воював у Бородінській битві біля селища Бєззубово у складі 1-го кавалерійського корпусу генерал-лейтенанта Ф. Уварова. У війні 1812 року полк заслужив срібні труби з написом: “За відзнаку під час поразки і вигнання ворога з меж Росії 1812 року”.

Єлисаветградський полк брав участь у закордонному поході 1813–1815 років. За хоробрість у 1813 році нагороджений Георгіївськими трубами і знаком на ківери “За відзнаку”.

Значною подією в історії гусарських полків стала участь Павлоградського гусарського полку в бою під Шенґрабеном 4 листопада 1805 року. Полк входив до складу п’ятитисячного загону П. Баґратіона, який прикривав відступ головних сил російської армії. Цілий день російські полки відбивали атаки авангарду французів. Майже половина загону в цьому бою полягла, решта — пробила дорогу і вночі приєдналися до основних сил. Згідно із загальним положенням, що тоді існувало, штандарти (кавалерійські прапори) надавалися лише полкам важкої кавалерії: кірасирським і драгунським. Першим гусарським полком, який “порушив” це правило, став Павлоградський гусарський полк, який був нагороджений десятьма (за кількістю ескадронів) почесними Георгіївськими штандартами з написом: “За подвиг при Шенґрабені 4 листопада 1805 року в бою 5 тисячного корпусу з ворогом, що складався з 30 тисяч”.

У 1812 році Павлоградський гусарський полк прикривав Київський напрямок. 1814 року полку були подаровані знаки на головні убори з написом “За відзнаку”.

Маріупольський гусарський полк у війні 1812 року брав участь у складі 3-го кавалерійського корпусу генерал-майора графа П. Палена 1-ї Західної Армії генерала Барклая де Толлі. Відзначився 7 серпня 1812 року в бою при Лубіні. У Бородінській битві полк у складі бригади генерал-майора І. Дорохова, рятуючи становище, пішов в атаку на важку французьку кавалерію і зазнав чималих втрат.

У закордонному поході 1813–1815 років відзначився в битві біля Кацбаха. За мужність, виявлену в бою біля Кацбаха, полк отримав знаки на ківери з написом: “За відзнаку 14 серпня 1813 року”. У 1813 році Маріупольський гусарський полк був нагороджений срібними трубами з написом: “За відзнаку під час поразки і вигнання ворога з меж Росії 1812 року”.

Інші гусарські полки теж отримали різноманітні нагороди за підсумками кампанії 1812–1814 років: штандарти, срібні труби, знаки на ківери тощо.

Після перемоги над Наполеоном

Гусари брали участь і в наступних військових кампаніях у війні з Туреччиною 1828–1829 років, у Польському й Угорському походах 1831 і 1849 років, у Кримській війні 1853–1854 років, у війні з Туреччиною 1877–1878 років.

Із 1833 року в Росії налічувалося вже 16 гусарських полків. Тривалий час гусарам ніде було показати оспівану в піснях і віршах хоробрість. Здавалося б, Кримська війна, що втягнула в конфлікт Росію, Францію, Англію і Туреччину, могла надати кінноті широке поле для діяльності. Однак поширення і застосування нарізних рушниць надало піхоті суттєву перевагу над кавалерією. З 16 гусарських полків лише двом полкам — Київському й Інгерманландському — довелося брати участь у великому зіткненні зі супротивником під Балаклавою восени 1854 року. Проте після несподіваної атаки англійської кавалерії під командуванням лорда