Олександр Мелентійович Волков - Чарівник Смарагдового міста

… Потягнулись сумні і важкі дні рабства. Еллі з ранку до вечора працювала на кухні, допомагала Фрегозі куховарити. Добра Мигуня намагалася допомогти дівчинці і при нагоді з радістю виконувала за неї найважчу роботу. Але Бастінда пильно стежила за тим, що діється на кухні, і Фрегозі частенько перепадало за її доброту.

Бастінда чіплялась до Еллі і не раз замахува-лась на дівчинку брудною ліловою парасолькою, яку завжди носила з собою. Еллі не знала, що чарівниця не наважиться вдарити її, і серце дівчинки стискалося, коли парасолька злітала над її головою.

Щодень стара, наблизившись до залізної кліті, верескливо питала Лева:

— Підеш в упряжці?

— Я тебе з'їм! — незмінно лунало у відповідь, і Лев загрозливо кидався на грати.

Бастінда з першого дня полону не давала Левові їсти, але він. не вмирав з голоду, був, як завжди, здоровий і дужий.

Справа в тому, що стара Бастінда найбільше страхалася темряви і води.

Тільки-но темрява огортала палац, вона ховалась у найдальшій кімнаті, замкнувши двері міцними металевими засувами, і не виходила звідти до пізнього ранку. А Еллі зовсім не боялась темряви. Вона знаходила у кухонній шафі все, що залишалось їстівного. А про те, щоб там залишалось чималенько, дбала Фрегоза. Тримаючи в одній руці кошика з харчами, а в другій — великий бутель з водою, Еллі прямувала до залізної кліті. Там її радісно зустрічали Лев і Тотошко.

Еллі і Тотошко дуже злякались погрози Бастінди віддати песика на поживу щурам, і Тотошко з першого дня переселився до залізної кліті під охорону Лева. Він знав, що звідти Бастінда його не дістане, й безкарно погавкував на злу чаклунку як тільки вона з'являлась на подвір'ї.

Еллі пробиралася в клітку поміж двома прутами. Лев і Тотошко кидалися до принесеної їжі й питва. Потім Лев зручно вмощувався на підлозі, дівчинка розчісувала його м'яку шерсть, бавилася китичкою хвоста. Еллі, Лев і Тотошко довго розмовляли, з сумом згадували про загиблих вірних друзів — Страшила й Залізного Дроворуба, обговорювали плани втечі. Але втекти з Фіолетового палацу було неможливо: його оточував високий мур з гострими цвяхами зверху. Браму Бастінда зачиняла, а ключі носила з собою.

Порозмовлявши і поплакавши, Еллі міцно засинала на соломі під надійною охороною Лева.

Так і минали тужливі дні полону. Бастінда заздрісно задивлялась на срібні черевички Еллі, котрі дівчинка скидала лише вночі, у кліті Лева, або коли купалась. Але Бастінда боялась води і в той час ніколи не підходила до Еллі.

Дівчинка ж із перших днів помітила ту водобоязнь чарівниці і користалась цим. Для Еллі були святами ті дні, коли Бастінда примушувала її мити кухню. Виливши на підлогу кілька відер води, дівчинка йшла у кліть до Лева і там три-чотири години відпочивала від важкої роботи. Бастінда верещала і сварилася за дверима, та варто їй було лише зазирнути до кухні і побачити на підлозі калюжі, як, охоплена жахом, вона втікала до себе в спальню, а навздогін їй насмішкувато поглядала Фрегоза.

Еллі часто розмовляла з доброю куховаркою.

— Чому ви, Мигуни, не повстанете проти Бастінди? — питала дівчинка. — Вас так багато, тисячі, а ви боїтеся однієї злої бабці. Накинулись би на неї гуртом, зв'язали б і посадили до залізної кліті, туди, де зараз Лев…

— Що ти, що ти, — з жахом відмахувалася Фрегоза. — Ти не знаєш могутності Бастінди! їй досить вимовити одне лише слово, і всі Мигуни впадуть мертвими!

— Звідки ви це знаєте?

— Та нам сама Бастінда скільки разів про це казала.

— Чому ж вона не вимовила те слово, коли ми йшли до її палацу? Чому вона насилала на нас вовків, вороння, чорних бджіл, а коли мої хоробрі друзі знищили усе її воїнство, Бастінді довелося звернутися по допомогу до Летючих Мавп?!

— «Чому, чому!» — сердилася Фрегоза. — Ось за такі розмови Бастінда нас спопелить.

— А як вона дізнається?

— Та вже дізнається. Від неї нічого не сховається!

Але такі розмови велися вже не раз, а Бастінда про них нічого не відала, і Фрегоза ставала дедалі сміливішою. Вона вже охоче погоджувалася з Еллі, що Мигуни повинні звільнитися від панування злої чаклунки.

Та перш ніж зважитись на що-небудь, куховар ка прагнула дізнатись, яке чаклунство ще зали шилося у Бастінди. Вечорами вона скрадалася до дверей її спальні і підслуховувала бурмотіння старої, яка останнім часом багато розмовляла сама з собою.

Одного разу Фрегоза прибігла від дверей Бастінди вкрай схвильована і, не знайшовши Еллі на кухні, кинулась на задній двір. Вся компанія вже спала, однак куховарка розбудила друзів.

— Еллі, твоя правда! — схвильовано вигукнула Фрегоза, розмахуючи руками. — Виявляється, Бастінда вже вичерпала всі свої чари, у неї більше нічого немає про запас. Я чула, як вона голосила та проклинала твоїх друзів за те, що вони позбавили її чарівної сили…

Дівчинка і її друзі дуже зраділи і почали розпитувати Фрегозу про подробиці. Та куховарка мало що могла додати. Вона тільки розповіла, що Бастінда щось мимрила про срібні черевички, але що саме — цього Мигуня не дослухала, бо від хвилювання вдарилась лобом об двері і втекла, аби чарівниця не спіймала її на гарячому.

Важлива новина, яку принесла Фрегоза, підбадьорила бранців. Тепер у них з'явився шанс виконати наказ Гудвіна і визволити Мигунів.

— Відчиніть мені кліть, — заревів Лев, — і побачите, як я розправлюсь з Бастіндою!

Однак кліть була замкнена на великий замок, а ключ од нього зберігався в схованці Бастінди. Порадившись, друзі вирішили, що Фрегоза повинна підготувати до повстання всіх слуг. Вони захоплять чарівницю зненацька, позбавлять її сили і влади.

Фрегоза пішла, а Еллі і її друзі не спали майже всю ніч, розмовляючи про майбутню боротьбу з Бастіндою.

Наступного дня куховарка взялась до справи. Слуги були дуже залякані Бастіндою, і нелегко вдалося умовити їх виступити проти чарівниці. Проте Фрегоза зуміла переконати декого із охоронців палацу в необхідності повстання, і Мигуни розпочали підготовку.

Минуло кілька днів. Споглядаючи на охорону, яка посміливішала і всерйоз готувалась до розправи з чаклункою, до охоронців приєдналася і решта слуг. Повстання назрівало, та трапилося непередбачене, що й призвело до несподіваної розв'язки.

Бастінду не полишало бажання заволодіти срібними черевичками Еллі. Для чарівниці це була єдина можливість зберегти у своєму володінні Фіолетову країну. І нарешті Бастінда придумала.

Одного разу, коли на кухні не було ні Фрегози, ні Еллі, чарівниця туго натягнула над підлогою тоненьку мотузку і заховалася у запічку.

Дівчинка увійшла до кухні, спіткнулась і впала; черевичок з