Ана-Марія Еріш - Королівська кров, Ана-Марія Еріш

Для початку, він нас розділив на пари, і до кожного мав би підходити один з хлопців і показувати прийоми. Та так, як нас було сімнадцять, мені не дісталось партнера. Адже кожен не горів бажання тренуватися зі мною. Я вже звикла до такого, адже навчаюсь тут не перший тиждень. Та все ж трохи образливо, що так і не побачу якісь нові прийомі. Шкода. До мене підійшов Зак.                             

- Ну що, Амелія, так і будеш сидіти, чи підемо вчити прийоми? - а в хлопця дуже гарна посмішка. - Все ж урок продовжується, а часу більше не стає.                                                                                               

- Але ж я не маю партнера. - промовила я. - Тут ніхто не хоче зі мною тренуватися. Бояться, напевно.   

- А я тут для чого?                                                                                                                                        

Хлопець посміхнувся мені й протягнув руку. Ех, знала б я, на що підписуюсь, то може б й передумала. Однак моя цікавість була набагато сильніша за мене. Тому все ж я вирішила потренуватися з ним. Але краще б цього таки не робила...