Віталій Механік - Картограф, Віталій Механік

— Яка різниця! Негайно вмикай, а то я знайду твою плату й розламаю на друзки! — страхав Зейн, посилюючи гучність.

Різка, на межі витримки барабанних перетинок, музика увірвалася у свідомість Норда. Простукотівши дробом карколомних перепадів, композиція зірвалася зі ста тридцяти децибелів до спокійних двадцяти. Аритмічне гуркотіння нагадувало каменепад у горах. Каскади вибухів змішалися з шумом водоспаду. І тільки після такого своєрідного вступу, що мав означати зародження планети, полилася звивистим струмком більш приємна сфероїдна музика. Це коли слабко пов’язані між собою фрагменти твору повторюються по колу, а інші паралельно створюють ефект об’ємності. У Норда була підозра, що сучасні композитори не переймаються вигадуванням гармонійного плетива композицій, а слухають радіовипромінювання різних галактичних об’єктів, фільтрують їх, додають в той мікс звуки природи, стихій, виробництв і отримують новий шедевр. Просто, дешево й сердито.

— Норд Зейн, вимагаю припинити політ! — кричав диспетчер.

— А що ти мені зробиш? — нахабно поцікавився картограф. — Покараєш? Прощавай, «Магеллан»!

Зореліт перетворився на крихітну сріблясту гантельку серед численних зірок, зате Фора вже вилазила за межі екрана.

— Що ти надумав? — обличчя База Фрімена відтіснило диспетчера.

— Використовую другий шанс, — Норд упіймав візиром другий зонд. — Даремно летиш, Базе. Тут ти безсилий. І Со Мал безсилий. Даремно сподіваєшся впіймати мене. Ліпше розстріляй лазером, адже всі жадають моєї смерті. Я вже мертвий і хочу до своїх, — Норд прискорився до п’яти джі. Тіло обважніло, серце захлиналося, ледве справляючись з перекачуванням крові судинами.

— Дуже прошу, повертайся, — смішне лице База постаршало, ірокез обвис, довгий ніс висулькою теліпався над губами.

— Здогадуєшся, куди прямую? — картограф словом не обмовився про послання. Отримав його Баз?

— Так. Історія мене захопила, я переглянув її кілька раз, і це змусило проаналізувати захищений канал. Є такий. Про нього мало хто чув, бо він використовується тільки як резервний. Я знайшов одну вагому деталь, — Баз приязно посміхнувся, проте Норд йому не повірив.

— Вагома персонально для мене, чи для всіх? — картограф трохи скинув прискорення: скоро верхні шари атмосфери. Спрутоподібну Хмару повільне обертання планети віднесло за обрій.

— У мене є дані про останні десять хвилин перед вибухом дослідницького корабля. Ти не винен у катастрофі.

— Знайшлися спеціально для мене? — Норда надурити важко. Облуда, брехня. Заманює Баз в корабель. Со Малу жертва потрібна. Не поведеться втікач на медоточиві слова. Кілька годин тому було порожньо, аж раптом звідкілясь взялося.

— Сталося аварійне відключення надпровідникових соленоїдів і кріогенної системи охолодження. Таке трапляється з технічних причин, або через людський фактор. Сумніваюся, що два адекватних техніки одночасно збожеволіли, разом опинилися в посту контролю й перевели охолоджувальні гелієві установки в очікувальний режим. Це купа процедур і тестів, згарячу не зробиш. До того ж блокувальні програми, кілька рівнів системи контролю. Лишається технічна несправність, дивний збій… Спеціалісти вже працюють над можливими варіантами. В першу чергу під підозрою опинилася та хмара. Властивості її за межею наших знань, тож вповні реально припустити, що саме вона спровокувала збій корабельних систем. Такий офіційний висновок. З тебе знято обвинувачення.

— Чому я дізнаюся останнім? — гірко спитав Норд. Чоловік радів виправданню, але воно не поверне загиблих. Ніби знову дурять і заважають доторкнутися до чогось надзвичайно важливого, що здатне докорінно змінити напрямок розвитку землян.

— Версія Трола Вегера виглядала більш вірогідною, — сховав очі Баз.

— Пізно, — похитав головою Норд. — Мої люди загинули, я приєднаюся до них. Повертайся, Базе.

— Ти схиблений! — розсердився навігатор.

— Тебе це дивує?

— Тоді я з тобою! — обличчя Фрімена ніби посвітлішало.

— Ви що там собі надумали, бісові командири?! — втрутився Со Мал, котрий до цього часу в ступорі спостерігав за розвитком подій. — Гальмуйте, щоб мої очі позалазили в чорні діри! Негайно! Десять діб чергування в оранжереї, десять в гідропоніці та двадцять на камбузі! Кожному!

— Ти загинеш, — м’яко сказав Норд Базу, не звертаючи уваги на верещання капітана.

— Знаю, тому моя смерть точно ляже на твою совість.

Зонди на великій швидкості входили в атмосферу й розігрілися до критичної температури.

— Вмієш ти вмовляти, — важко зітхнув Норд і круто, на межі витривалості організму, вивів свій зонд у космос.