Selene Evance - Новий Атлантис, Selene Evance

З океану подув холодний нічний вітер, і я зіщулилася, покрутивши перстень на пальці. Час іти звідси: це місце вже встигло мені набриднути. Але замість того щоб поїхати додому, я відкопала в кишені ключі від Лукасового гаража й завалилася туди спати на зеленому дивані в кутку під сходами нагору. Під єдиною подушкою лежав картатий плед, і я закуталася в нього, наче начинка в млинчик. Мене гріла думка про те, що більше до порту я не поткнуся.