Ніка Сасс - Міст: Подарунок з минулого, Ніка Сасс

Розділ 13

В неділю вранці Оскар відправив повідомлення з часом прильоту, але просив його не зустрічати, натомість відправити йому гео-локацію і він сам приїде на таксі. Данилко з рання бігав в нетерплячці. Малюк був дуже радий приїзду хрещеного і не міг дочекатися, коли той буде у них. Агата теж була рада. Їй не вистачало їхніх відвертих розмов і його жартів та влучних порад. Тим більше, коли в її житті зараз така плутанина. 

 

Вона сама  винна в тому, що сталося. Сама прийшла до Стаса. Але він не поцілував її,  зупинився, а вона так цього бажала. Адже всі ці роки мріяла знову опинитись в його обіймах. Все ж на краще, що він знайшов в собі сили і зупинив це божевілля. Хоча, певна, Стас також хотів її поцілувати і жадав більшого. А вона хотіла знову стати його. Після того вечора остаточно зрозуміла, що досі кохає його. Тільки від спогадів, як він торкався її обличчя, як близько вони були один від одного, в неї по тілу бігли сироти і ставало спекотно. А ще вона так і не сказала йому головного...

 

Коли Оскар подзвонив і повідомив, що вже в аеропорту Одеси і найближчим часом приїде, Агата саме готувала обід.

 

- Мамусю, коли вже Оскар приїде? Скоро? - допитувався Даня.

- Скоро. Він вже сідав у таксі, коли мені дзвонив. Потерпи, сину, - вона скуйовдила темне волосся Данилку. 

За декілька хвилин пролунав дзвінок у двері. Малюк кинувся до дверей і Агата пішла слідом. Подивившись у відеофон, прочинила двері.

- Оскар! - кинулась в обійми друга, затягуючи його в квартиру.

- Хрещений! - вигукнув Даня і обійняв гостя за ноги.

- Дені! Як ти виріс! - відповів йому з таким самим захватом Оскар, піднімаючи на руки хрещеника. - Тримай, це тобі, - протягнув малюку коробку з конструктором Лєго.

- Проходь, любий. Ти, певно, стомився після дороги, голодний?

- Найбільше зараз хочу прийняти душ, спекотно тут у вас.

- Гаразд. А потім тоді поїмо і потеревенимо.

 

Агата показала, де в них знаходиться ванна кімната, принесла чисті рушники, сама ж пішла накривати на стіл. Даня тим часом збирав конструктор. Знову пролунав дверний дзвінок. Агата здивувалась, адже більше вони нікого не очікували.

 

- Привіт...- відкрила двері, не дивлячись і розгубилась.

- Привіт. Ми вчора не все обговорили...- почав Стас, і саме в цей момент двері ванної кімнати відчинились і в шортах, що сидять низько на стегнах і з рушником на плечах, витираючи волосся, вийшов Оскар.

- Люба, ти не проти, що я взяв твій шампунь?..- промовив він англійською і замовк, побачивши гостя.

 

Погляд Вітренко відразу змінився, губи стислись в тонку лінію.

- Бачу, я завадив, - процедив він, розвертаючись до виходу і голосно гримнув дверима.

 

Стас повернувся до себе і був просто в сказі. В нього виникло таке відчуття, наче його обманули. Коли вона встигла так змінитися, що тепер змінює чоловіків як рукавиці. Хоча навіщо йому так злитись? Він теж не янгол, навіщо ж від неї вимагати чогось подібного? “Але ж це точно був не Олег, отже в неї вже інший. Малий, мабуть, їхній спільний син. Він назвав її любою. Дідько! Як же бісить!” - накручував себе ще більше. Сам не міг зрозуміти своїх почуттів. Він не мав права чогось вимагати від Агати чи навіть очікувати чогось. Він був заручений. Але йому неприємно було визнавати той факт, що і вона також не вільна, та ще й бачити доказ у вигляді напівроздягненого чоловіка в її квартирі. Тієї ночі був миттєвий спалах забутої пристрасті, що не повинен повторитися. 

 

 

- Вау! Це?..

- Так. Це був Стас. Не встигла попередити. Стас живе у квартирі поряд. 

- Несподівано, - почухав потилицю Оскар.

- Що взагалі це було?

- Ревнощі, bebe**! Пробач, що так невчасно вийшов, - промовив винним голосом друг.

- Облиш! Він просто мене ненавидить. Ти в мене в гостях і ти - мій найкращий друг, тому тобі не має за що просити вибачення.

- Але ж він про це не знає. Зайшов до тебе, а тут якийсь чоловік напівроздягнений з душу виходить. Я б теж занервував на його місці. Звісно, якби мені було не все одно.

- Думаєш, це так?

- О, я впевнений. Та тільки з чого раптом така бурхлива реакція? - подивився на подругу, піднявши одну брову.

Агата зніяковіла і опустила погляд.

- У вас щось було? No way!*

- Ми просто розмовляли, зрозуміло? - стишила вона голос до шепоту і почервоніла.

- Ну і чого тоді ти так бентежишся, дівчинка моя? Гаразд, ввечері вкладемо малого і поговоримо, - він підмігнув і пішов вдягатися.

 

Після вечері і прогулянки на майданчику втрьох, Агата вклала Данилка спати. Вони з Оскаром сіли на кухні з пляшкою вина і дівчина все розповіла другу. 

- Хочеш, піду до нього і все поясню, - запропонував Оскар.

- Ні. Чого це раптом? Я не зобов’язана йому щось пояснювати. А якщо він такий запальний, то це лише його проблеми.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍