Аннабель Вікторі Лільмонд - Життя там де є смерть , Аннабель Вікторі Лільмонд

Озеро, де смерть й життя кохали

   "Оголене тіло — це лише зовнішність, а душа, що горить, носить в собі як рай, так і пекло."

 

Ніжний дотик наших тіл,
Як довго зможемо стерпіти ми?
Коли у середині все горить,
Вбиває нас бажання до кохання.

Коли у снах ми бачимо оголені тіла,
Як солодкий присмак на губах.
І згрішимо сьогодні вночі,
Нам доля контроль не дала вберегти.

Два тіла і два серця злилися в ритмі,
І цього дня вже все змінилося.
І разом до смерті залишилися,
Забуті мрії й вписані гріхи.

У пам'яті оголена богиня в всій красі,
Та викрали останні вдихи сил.
І вся подоба янгола лиця,
У неї душа дияволиці.

Його лице з очима тьми та смерті,
В ангельській душі вроджений.
У танці білої балерини,
Втоплена, ритм у темряві нічній.

В руках у смерті є коса,
А лебідь ближче підпливає.
Зустрілися два тіла й два серця,
Одна душа в озері у смерті.

   

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍