Юджин Перо - Три місяці для себе, Юджин Перо

– Так це теж частина тебе, – знизав він плечима, і наступної секунди поруч із нами заграла повільна пісня. – Потанцюємо?

Застигнувши від несподіванки, я ковтнула, різко прокинувшись від того, що відбувається. Що я взагалі творю? Навіщо продовжую сперечатися з начальником, загравати, давати йому надію, якщо знаю, що в нас нічого не вийде. І те, що він не закоханий у мене – це взагалі не виправдання. Я не маю жодного права грати з ним, немов кішка з мишкою, знаючи кінцевий результат.

Шкода тільки, що люди занадто егоїстичні за своєю природою. І якщо з правого боку на моєму плечі був ангел, намагаючись мене напоумити, то на лівому вже давно влаштувався маленький диявол, спонукаючи зробити крок назустріч красивому чоловікові. Дійсно, я ж ніколи не відчувала нічого подібного, не танцювала на вулиці, точно як у кіно. Як нерозумно...