Топ популярних книг за місяць!
Knigoed.Club » Сучасний любовний роман » Належу йому, Тая Смоленська 📚 - Українською

Тая Смоленська - Належу йому, Тая Смоленська

227
0
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книжку "Належу йому" автора Тая Смоленська. Жанр книги: Сучасний любовний роман.
Книга «Належу йому, Тая Смоленська» була написана автором - Тая Смоленська. Читати онлайн безкоштовно в повній версії. Бібліотека популярних книг "Knigoed.club"
Поділитися книгою "Належу йому, Тая Смоленська" в соціальних мережах: 
Вирушаючи з хлопцем на відпочинок, я ніяк не очікую, що коханий зрадить мені і віддасть в руки таємничого і лякаючого незнайомця. Я чекаю від нього чого завгодно, але вже точно не дивного питання: - З дітьми ладнаєш? Злякано киваю у відповідь, скоса поглядаючи на вікна і плануючи свою втечу. - Прекрасно. Завтра мій юрист підготує всі документи. У тому числі договір про нерозголошення. Хоч словом проговоришся комусь - повернешся туди, звідки тебе забрав. Зрозуміла? - Так, - відавлюю з себе, все ще не розуміючи про що йдеться. - Дитяча кімната праворуч. - Яка дитяча? - Ти слухаєш про що я тобі кажу? Моїй доньці потрібна тимчасова няня. І у тебе є шанс підзаробити трохи грошей на зворотний квиток, - криво посміхнувся він, дивлячись на мене колючим поглядом.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 2 ... 39
Перейти на сторінку:
Глава 1. Вікторія

Ця ніч не обійдеться без неприємностей - я зрозуміла це в той момент, коли ми переступили поріг чергового казино.

Це місце кардинально відрізнялося від того, де Стас тільки що програв всю готівку.

Тут приймалися ставки у вигляді акцій компаній, дорогих тачок, ювелірних прикрас і всього, що представляло цінність.

І клієнти тут теж були іншими.

 Стас зайняв місце за картковим столом і з поважним виглядом кинув на середину ключі від своєї спортивної тачки.

 - Ставки зроблені. Ставок більше немає.

Я рвано вдихнула і прикрила повіки. Програє ж. Але звертатися його до розсудливості я зневірилася ще дві години тому, коли він помчав знімати з карти останні гроші.

Насправді Стас хороший хлопець. Наше знайомство нагадувало казку. Я, немов Попелюшка, в сукні й туфлях подруги проникла на вечірку багатіїв. Там виступала моя улюблена група, і упустити такий шанс побачити їх зблизька я не могла.

Стас підійшов до мене на танцполі, спочатку ми разом рухалися в такт музиці, потім перемістилися до бару. Він підвіз мене до будинку - до слова, адресу я назвала липову, так як я згоріла б від сорому, якби він побачив, де я живу, - і запросив на побачення.

Він був цікавим , щедрим і добрим. На другому побаченні купив мені новенький телефон замість старенького «китайця». Водив мене в шикарні ресторани, показав іншу сторону життя, а через місяць запропонував разом десь відпочити.

Я боялася закрити очі і прокинутися. Хіба існують ще такі чоловіки? Хіба могло мені так повезти? Зазвичай ті, хто вився навколо мене, навіть на вечерю скупилися. Їм би відразу «до справи» перейти.

Але навіть у принців бувають недоліки. Цей, наприклад, не міг вчасно зупинитися. І тепер програв не тільки всі свої гроші, але і перстень з брюликом, тачку і годинник дорогої марки.

 Нарешті у нього не залишилося нічого, що можна було віддати в якості ставки, і я піднялася зі свого місця, готова якнайшвидше покинути цей сумнівний заклад. Але слова Стаса змусили мене прирости до підлоги і засумніватися в його тверезості.

 - Я ставлю її. Якщо програю, можете забирати. На ніч або назавжди - плювати.

За гральним столом запанувала тиша. Я ошелешено подивилася на Стаса, не розуміючи, жартує він чи ні. 
 
Нарешті мені вдалося повернути собі голос. 
 
- Ну все. З мене досить. Ти можеш хоч труси свої поставити, а я не яка-небудь річ, щоб на мене грали. 
 
А сама подумки прикидаю, чи вистачить мені грошей на зворотний квиток. 

Я розвертаюся, щоб покинути це чортове місце, але на моє плече опускається важка долоня вишибали. І його красномовний погляд дає зрозуміти, що просто так мене звідси не випустять. 
 
Живіт стягнуло в тугий вузол. Дихати стало важко. 
 
- Та сядь ти, - шипить Стас, смикаючи мене. 
 
Ноги мене погано слухаються, від страху тремтять коліна, і я без сил падаю назад на стілець. 
 
- Батько прикінчить мене, якщо дізнається, що я все програв. Не мерехти перед очима, у мене все на мазі. Я розкусив їх стратегію гри, зараз відіграюся. Від тебе потрібно тільки мовчати, - шепоче мені на вухо. 
 
І від його слів по тілу проходить неприємний озноб. Тому що ні чорта він не відіграється. 
 
- Стасе, давай просто підемо. Вони професіонали, ти що, не бачиш? - молю його. 
 
- Ти зараз в мені сумніваєшся, так, чи що? Сиди і мовчи, - наказав мені, а потім вже звернувся до чоловіків за столом: - Ну так що, приймаєте ставку? 
 
Напруга скувала мене. Я злякано обвела поглядом кожного з них. І жоден  не викликав довіри. Такі не відпустять. Подумки молилася, щоб нас зі Стасом виперли звідси за такі пропозиції. Нехай і зі скандалом і бійкою. 
 
Раптово тиша за столом перервалася гучним сміхом. Я навіть підстрибнула на стільці.
 
- Ти що, думаєш, ми не в змозі собі бабу на ніч знайти, малюк? - звернувся до нього трохи повненький чоловік в діловому костюмі. 
 
Йому десь під п'ятдесят. І його явно потішили слова Стаса. 
 
- Надто вже дорого ти її оцінив. Або вона вміє щось таке, про що інші навіть не знають? 
 
Він відверто знущався над ним. Але Стас цього впритул не помічав. 
 
- Нам не потрібні проблеми, а твоя дівка може завтра побігти в поліцію або роздути скандал у репортерів, - каже другий, хитаючи головою. - Хоча вона у тебе вогонь. Не шкода з такою ділитися? 
 
Стас з силою стискає кулаки. Мені ж стає легше. Ну хоч хтось тут ще в стані тверезо мислити. 
 
- Вона родом з якоїсь діри. Батька немає, мати прибиральниця. Так що проблем не виникне. Її навіть не кинуться шукати. Так як - грати будемо? 
 
Слова Стаса боляче б'ють мене в саме серце. Мене починає нудити. Від образи душать сльози. 
 
- Я пас, - каже товстун. 
 
Стас злиться. 
 
- Твоя ципочка, звичайно, хороша, але мене вдома дружина чекає. І якщо я припруся з твоєї красунею, боюся, мене навіть за поріг не пустять, - ірже другий. 
 
Я зацьковано дивлюся на третього. У нього неприємна зовнішність і липкий погляд. Від того, як він оцінююче проходиться по моєму тілу, мене пробиває холодний піт. 
 
Він виграв тачку Стаса. Причому так вміло, що ніхто не зрозумів, як це сталося. І я більш ніж впевнена, що йому не складе труднощів повторити це знову. 
 
- А я, мабуть, зіграю, - вимовляє він, і у мене серце пропускає удар. 

Це погано. Це дуже погано! 
 
- Клас, тоді поїхали, - радіє, немов дитина, Стас, поки я ковтаю ротом повітря.
 
- Може, хтось ще хоче зіграти з нами, якраз звільнилося два місця? - з насмішкою вимовляє незнайомець, не відриваючи від мене погляду. - А то якось навіть і нецікаво. Відчуття, ніби я збираюся відібрати цукерку в дитини, - негарно сміється він. 
 
 - Я не проти зіграти, - доноситься з-за спини низький чоловічий голос з  акцентом. 

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍
1 2 ... 39
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Належу йому, Тая Смоленська», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Належу йому, Тая Смоленська"