Таша Клим - Нитки долі: Жереб кинуто, Таша Клим

Глава 49. Як я могла забути?

МОЛЛІ

З тренування ми поверталися в тиші, яку порушували лише звуки машин, що проїжджали повз. Міцно стискаючи кермо, я намагалася придушити внутрішні емоції, які ось-ось погрожували вирватися назовні у вигляді нервового зриву. Поруч сиділа Вікі, не відриваючи погляду від дороги, а що ззаду робила Джесс, я гадки не мала. Суперечливі думки настільки сильно розривали зсередини, що я не могла навіть подивитися в дзеркало заднього виду, боячись зустрітися з осудливим поглядом подруги.

Коли посеред тренування Еріка впала на коліна і, схопившись за серце, почала ридати, я не на жарт злякалася. Певна річ, довелося розповісти Джейн про те, що сталося на пляжі. Звісно, вона посварила нас трьох, що так довго все приховували, а Еріку вирішила забрати до себе на кілька днів. А коли тренер від'їжджала з паркування, мої очі ніби нарешті розплющилися. Подруга виглядала набагато гірше, ніж того останнього дня, а я не помічала цього протягом трьох тижнів.

Й ось тепер, повертаючись додому, у машині стояла гнітюча тиша, а дівчата, напевно, звинувачували у всьому мене. Але чому? Хоч вони й не знали, та мені довелося відмовитися від Сема! Так, невідомо склалося б щось у нас чи ні, але факт залишався таким — ми цілувалися, і я йому подобалася. І взагалі, саме я дала Джейкобу підказку, з якою він досі не впорався.

Як тільки ми приїхали, дівчата мовчки вибралися із машини й попрямували в дім. Вирішивши прояснити все з подругами, я залишила Ford біля гаража та пішла за ними.

— Нам треба поговорити, — промовила я, зачинивши за собою двері.

Вікі кинула сумку з речами прямо на сходах і, розвернувшись, почала спускатися назад. Джессіка ж продовжила шлях до своєї кімнати, кинувши через плече:

— Пробач, Моллі, настрій не для душевних розмов.

— Та що ж таке! — миттю зірвалася я, жбурнувши сумку у вітальню. — Скільки можна робити мене винною та ігнорувати? — Прямуючи до сходів, я вже не стримувала себе. — Вас було двоє проти мене однієї!

— Ми не знали нічого, — різко розвернувшись, викрикнула Джесс.

За її виразом обличчя я зрозуміла, що не тільки мене переповнюють емоції. Уже можна було не сподіватися на спокійну розмову.

— Ніхто з вас навіть не пішов попрощатися з хлопцями! — змахнувши руками, вигукнула я. — Чому? А я знаю чому! Ви злякалися, тому я взяла все у свої руки. І що отримала натомість?

— Еріці погіршало, — прохрипіла Вікі й тільки тоді я повернулася до неї.

Подруга давилася сльозами, навіть не намагаючись їх витирати, через що солоні струмки бігли по щоках, а зібравшись у краплі, падали на підлогу. До горла підступила грудка, а серце стиснулося від почуття провини.

— Треба було розповісти нам і разом придумати, що робити, — трохи заспокоївшись, але все ще грубо, сказала Джесс спускаючись.

Підійшовши до Вікі, я розвела руки убік, запрошуючи до обіймів, але вона зробила крок назад. Здавалося, це звичайні речі, коли хтось свариться й не варто звертати уваги, але не в нашому випадку. Особливо коли Джессіка змогла обійняти подругу, яка й не намагалася її відштовхнути.

Тоді я вже не відчувала провину. У серці оселився біль від того, що вони відвернулися від мене.

— Я гадки не мала, що Еріка може так швидко закохатися в малознайомого хлопця, — більше не стримуючи сліз, тихо промовила я. — Звідки мені було знати? Вона стільки часу нікого до себе не підпускала.

— Не знаю, які там у них почуття, — озвалася Джесс, — але їй уже не дев'ятнадцять років, Мері.

— Я знаю, що ти хотіла захистити Рікі, — схлипуючи, сказала Вікі. — Але вдалося зробити тільки гірше.

Кілька секунд я дивилася на подруг, не в змозі щось заперечити. Хоч би як мені хотілося думати інакше, та я частково була винна, але лише частково. Глибоко вдихнувши, я кілька разів поморгала, а потім змахнула сльози з обличчя. Потрібно було припиняти показувати свою слабкість, адже комусь треба залишатися сильним.

— Дівчата, мені так само боляче, як і вам, — намагаючись впоратися з голосом, почала я. — Але ніхто з нас зараз не може поручитися за Джейка. Господи, та я гадки не маю, зустрічається він із тією Софі чи ні. Може, Джейкоб взагалі про все набрехав.

Схиливши голову й заплющивши очі, я вкотре проковтнула грудку, що підступила до горла.

— Тоді чому ти дала йому підказку? — ледь чутно спитала Вікі, вибравшись з обіймів подруги.

— Тому що хотіла йому вірити, — не замислюючись, відповіла я й подивилася на дівчат.

— Еріці зараз дуже паскудно через те, що ми зробили, — тихо промовила Джесс, зробивши крок у мій бік. — Вона навіть не знає про вашу розмову.

Від її слів я ніби пожвавішала, наче важкий тягар нарешті впав із плечей. Уперше за весь цей час подруга визнала, що рішення було спільним.

Підійшовши до Вікі з Джесс і поклавши руки їм на плечі, я сказала:

— Дівчата, ми знали цих хлопців лише кілька днів. Так, Еріка спілкувалася з Джейкоб трохи довше, але яка різниця? Ви ж знаєте, що насправді проблема не в ньому?

— Що ти маєш на увазі? — насупившись, перепитала Вікі.

— Еріка сприйняла все, що сталося, як повторення історії з Роєм, — задумливо промовила Джессіка, вловивши хід моїх думок. — Вона в будь-якому випадку не захотіла б говорити з Джейком, — додала подруга, звертаючись до Вікі.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍