Анна Алаіс - Прокляття некроманта, Анна Алаіс

— Що не так? — жінка посерйознішала і поклала долоні йому на груди. — Я відчуваю відлуння твого смутку.

— Для активації Джерела Сандро принесе мене в жертву.

Повисла тиша, порушувана лише шелестом лезолистів, серед яких гуляв вітер. З боку гір на горизонті пролунав приглушений гуркіт грому.

— Ти жартуєш?

— Якби ж то...

— Він не посміє.

— Він вже все вирішив. Інших варіантів немає.

— А порадитись з кимось, окрім тебе, його величність не зволіла, — отруйно процідила Аскелія.

— Ти ж знаєш, він нікому не довіряє, — зітхнув некромант, мимоволі замилувавшись витонченим вигином темних брів, коли жінка спохмурніла.

— Без тебе йому взагалі не буде кому довіряти.

— Він вважає, що результат того вартий.

— А ти?..

— Я вважаю, — зітхнувши, зізнався Селар, — що він вже й мені не довіряє.

— Через мене? — гіркота, що пролунала в голосі жінки, гострою скалкою засіла в серці некроманта. Але заперечувати очевидне було безглуздо.

— Так.

— Коли ритуал?

— За сім днів.

Аскелія примружилася, сіро-сині очі затьмарилися задумливістю. А Селар просто пригорнув її міцніше, відчайдушно бажаючи, щоб ця мить ніколи не закінчувалася.

— Знаєш, — жінка стрепенулась, — є у мене думка… Звісно, може не спрацювати, та й загалом сумнівний ритуал, але...

— Що ти вигадала?

— У дому Ар'яшанн до падіння одним з основоположних ритуалів було… так би мовити, переселення душ, — спіймавши здивований погляд некроманта, Аскелія чи то знизала плечима, чи то здригнулася від огиди. — Шляхетні ар'яшаннці для цього спеціально обирали наймолодших і найталановитіших ксай. А якщо відповідних тіл не знаходилось, а часу було обмаль — не гребували й експериментами з плоттю.

— Я пам'ятаю, — кивнув Селар, — батько розповідав про деякі результати, які він бачив на власні очі. Але як це може допомогти? Ти знаєш, як проводиться ритуал?

— Так вийшло, — у куточках очей Аскелії з'явилися дрібні зморшки — вона усміхалася, — що у мене збереглися записи про нього.

— Мабуть, мені краще не знати, як вони до тебе потрапили, — скривився некромант.

— Чому ж, — тепер і в голосі жінки забриніла усмішка. — Вони стали платою за останній дружній візит молодшого сина Повелительки дому Ар'яшанн. Цей нахаба чомусь вирішив, що моя сім'я буде просто в захваті від пропозиції видати мене за нього заміж… І дуже здивувався, отримавши відмову. Настільки, що вирішив перепитати... І зробив це надто наполегливо.

— О… — Селар не втримався та усміхнувся у відповідь. — Одруження після маленької звитяжної війни — мій батько колись теж розважався подібним чином, щоправда, помінявши ці події місцями. А я ще думав, що ж ви тоді з ар'яшаннцями не поділили...

— Штас-деахи добре росли на землі, политій їхньою кров'ю, — мрійливо зітхнула Аскелія, після чого задумливо зиркнула на чахле деревце. — Але якщо говорити про ритуал... Я дам тобі сувій з описом, покажи його Сандро.

— Я все ще не розумію, чим це може допомогти.

— Тим, що твою душу можна спробувати перемістити до чужого тіла, як рослину пересаджують до іншої діжки, — терпляче пояснила жінка. — Я не знаю, як саме Сандро запускатиме Джерело і для чого в його ритуалі потрібна жертва, хоча… Якщо йому потрібен сильний некромант — то достатньо буде лише твого тіла, душа за могутність не відповідає. Тому, якщо він не хоче тебе втратити...

— Знаєш, — перервав її Селар, — я тепер навіть не знаю, що бентежить мене сильніше — смерть на вівтарі чи проведення решти життя в чужому тілі. Без огляду на те, що навряд чи хтось при ясному розумі погодиться прийняти мою душу.

— А згода й не потрібна, — протягла Аскелія з інтонацією, яку некромант не зміг зрозуміти — чи то задум, чи то розчарування. — Я дам тобі сувій, а далі вже справа за Сандро. Захоче тебе врятувати — щось вигадає, він же розумний — і час ще є. Зрештою, — саркастично додала вона, — на крайній випадок, він і сам — непогана жертва.

Селару довелося докласти зусиль, щоб не виказати того, наскільки йому не сподобалися ці слова.

ЖЕРТВА БЕЗ ВОЛІ

— Це... цікаво, — примружившись, Сандро швидко переглянув пошарпаний сувій з описом ритуалу переміщення душ. — Не припиняю дивуватися винахідливості ар'яшаннців. Заклинання просте до непристойності. Хоча, це цілком їм відповідає — створення неймовірно ефективних, але настільки ж огидних ритуалів...

— І тепер зрозуміло, чому частина їхньої молоді була досвідченішою за наших лічей, — кивнув Селар, — старі душі в молодих тілах...

— Тільки їм це не допомогло, — Повелитель спохмурнів, вивчаючи текст вже уважніше. — А щодо ритуалу... Якщо я правильно зрозумів, душі двох міняються місцями, коли заклинання читає хтось третій. Якщо ж це робить один з двох учасників — то переноситься тільки він, а душа другого... — Сандро здивовано підняв брову, — відлітає. І її протягом обмеженого часу можна піймати та посадити до якогось дорогоцінного каменю для подальшого створення голема з плоті…