Жоржі Амаду - Фантастика Всесвіту. Випуск 4

Бібі Фатіма, яка мала кепську звичку повторювати, мов луна, все за господинею. Принцеса Ґульбадан захитала головою.

— Він же ж знає, що світ повний незвіданого, — сказала вона, — і дивна історія може виявитися правдивою.

Зауваження було настільки нежданим, що королева замовкла, й обидві жінки та служниця аж до самих імператорських палат не перекинулися й словом.

Було вітряно, і цупка тканина, що захищала їх від чоловічих очей, тріпотіла, як стривожене вітрило. Вітер також дразнив їхній багато прикрашений одяг, широкі спідниці, довгі сорочки, тканину скромности, що закутувала їхні голови й обличчя. Що ближче підходили до Акбара, то дужчав вітер. Може, це знамення, подумала королева. Всю нашу певність здуває вітром, і ми муситимемо жити у всесвіті загадок і непевносте Ґульбадан. Гаміду Бано, несамовиту й владну жінку, аж ніяк не приваблювала непевність. На її думку, вона знала все достеменно (так її було виховано), аби знати і це, і тепер її обов’язок полягав у тому, щоб якнайдоступніше довести цю інформацію до відома всіх і кожного. Якщо імператор не розуміє що до чого, то його мати вже поспішає йому на допомогу. Але ж Ґульбадан, як не дивно, мабуть, мала іншу думку.

З часу повернення з прощі до Мекки Ґульбадан видавалася дедалі менш упевненою в собі. Виглядало так, ніби після подорожі її віра у давно встановлені й незмінні істини всевишнього космосу не те що не зміцнилася, а навіть ослабла. На думку Гаміди Бано, в самій ідеї організованого Ґульбадан жіночого хаджу, а в ньому брали участь переважно літні жінки двору, містилися ознаки небажано революційної природи на кшталт синового стилю в управлінні державою. Жіночий хадж? — питала вона свого сина, коли цю тему порушувала Ґульбадан. Як він може дозволити таке? Ні, відповіла королева, ні за яких обставин, у жодному разі вона не візьме участи в ньому. Але, знову ж таки, її співкоролева Саліма пішла, а також Султанам Беґум, дружина Аскарі Хана, яка врятувала життя Акбарові, коли батьки покинули його, втікаючи від переслідування, так, так, та Султанам, яка була малому Акбарові більше мамою, ніж сама Гаміда; а також ота Бабарова черкеска, й нерідні двоюрідні сестри, і внучка Ґульбадан та всілякі слуги. Три з половиною роки у святих місцях! Довге перське вигнання більш ніж задовольнило прагнення Гаміди до подорожей, якій навіть подумати було страшно про три з половиною роки далеко від дому. Нехай Ґульбадан іде до Мекки! Королева-мати правитиме вдома.

Само собою було зрозуміло, що впродовж тих трьох років спокою і тиші без невпинного сестриного тарахкотіння, з яким треба було миритися, вплив Гаміди Бано на короля над королями ставав прямим і безперешкодним. Коли були потрібні жінки для залагодження миру чи одруження, вона була єдиною високопоставленою жінкою, що добре зналася на цьому. Власні Акбарові королеви були ще дівчатками, звичайно, за винятком Фантоми, тієї примарної секс-бомби, що запам’ятовувала всі негідні книжки, тож про неї навіть мови не могло бути. А тут повернулася Ґульбадан, і тепер вона була Ґульбадан-Паломниця, тож відбулося зміщення владного балансу. Дошкульнішим було те, що літня принцеса тепер дуже мало говорила про Бога, а більше про жінок, їхній невикористаний потенціал, їхню спроможність довести до кінця все, за що вони візьмуться, а також що вони не повинні миритися з обмеженнями, накладеними на них чоловіками, але влаштовувати для себе своє життя. Якщо вони змогли здійснити хадж, то можуть лазити по горах, складати вірші й правити світом. Назрівав очевидний скандал, але імператорові це сподобалося, все новеньке було йому до вподоби, так ніби він і далі лишався дитиною й закохувався у будь-яку новацію, ніби це був срібний передзвін голосів у дитячій кімнаті, а не серйозна справа дорослого життя.

Хай там як, але принцеса Ґульбадан — старша за неї, і королева-мати завжди віддавала їй шану. До того ж, направду, Ґульбадан неможливо не любити, вона завжди усміхалася й розповідала смішні історії про того чи того схибленого на чомусь родича, а її серце було добрим люблячим серцем, навіть якщо її голова тріщала від нового незалежного мотлоху. Однак люди залежать одне від одного, любила казати Гаміда Бано Ґульбадан, вони взаємопов’язані, їхнє життя складається із взаємозалежних сил, і якщо ти захочеш потрясти одну з гілок дерева, то хто знає, який фрукт упаде на твою голову. Але Ґульбадан лишень усміхалася і, знай, робила своє. Всі любили її. Мати-королева також любила її. Це було найдошкульніше, а також її, Ґульбадан, тіло молодої жінки, струнке й гнучке у її літньому віці, таке, яким воно було в молодості. Тіло ж королеви-матері мінялося поступово і відповідно до її років, розширюючись в ногу з імперією її сина, а тепер її тіло було, ніби континент з горами і лісами, а над усі цим — стольний град її розуму, який ні трішки не перехнябився. Моє тіло таке, яке має бути у старої жінки, думала Гаміда Бано. Так заведено. А прагнення Ґульбадан і надалі молодитися лишень підтверджувало її небезпечний брак поваги до звичаїв.

Вони, як заведено, ввійшли до палат імператора дверима для жінок, сіли за філігранною горіхового перегородкою із мармуровою інкрустацією, і стара Ґульбадан із самого початку все зіпсувала. їй не треба було звертатися безпосередньо до незнайомця, але, почувши, що він розмовляє їхньою мовою, вона захотіла одразу взятися до справи.

— Гей, ти! Іноземцю! Що то за байка, з якою ти пройшов півсвіту, аби нам розповісти?

* * *

Саме так йому і розповідали, клявся іноземець. Його мати була принцесою зі справжнього чаггатайського роду, прямим нащадком Чингісхана з династії Тимура, сестрою першого Могола, імператора Індії, якого вона називала «Бобром». (Коли він це сказав, Ґульбадан Беґум випростала за перегородкою спину.) Йому нічого не було відомо про точні дати чи місця, а лишень те, що йому розповіли і що він зараз мав честь повторити. Його мати називалася Анжелікою, і вона, як він твердив, була могольською принцесою, найвродливішою жінкою, яку коли-небудь хтось бачив, незрівнянною чарівницею, яка неперевершено зналася на зіллі й страхітливих для всіх замовляннях. За її молодости у Самарканді її брата, короля Бобра, взяв в облогу узбецький полководець на ймення Повелитель Полин, який вимагав віддати її як викуп за гарантію недоторканности Бобра після здачі міста. А тоді, бажаючи скривдити її, Повелитель Полин передав її як подарунок на поталу своєму молодому водоносові Баші Сако. Двома днями пізніше на тілі Баші Сако почали з’являтися чиряки, чумні бубони, що звисали з-під пахв та промежини, а коли вони